ВОЛИНСЬКИЙ

БЛАГОВІСНИК

ІА О

\М У
ВОЛИНСЬКИЙ
БЛАГОВІСНИК
Богословсько-історичний науковий журнал
Волинської православної богословської академії
Української Православної Церкви Київського Патріархату

№4

ЕІКІЖ
Л у ц ьк •2016
УДК 27
ББК 86.372

Видано з благословення
митрополита Луцького і Волинського
Михаїла (Зінкевича)

Редакційна Головний редактор - прот. Володимир Вакін, кандидат

колегія: богословських наук, доцент, ректор Волинської Православної
Богословської Академії.
Заступник головного редактора -
свящ. Ярослав Черенюк, к. б. н., доцент.
Відповідальний секретар - Сацик Ігор Каленикович, к. ф. н.,
доцент.
Члени редакційної колегії: митрополит Михаїл (Зінкевич), д. б. н.;
прот. Богдан Гринів, д. б. н.; Стецько В'ячеслав Анатолійович, д. б. н.;
Жулинський Микола Григорович, д. ф. н., академік НАН; Кучинко
Михайло Михайлович, проф., д. і. н.; Головей Вікторія Юріївна,
проф., д. ф. н.; Кучерепа Микола Михайлович, проф., к. і. н.; прот.
Василь Лозовицький, к. б. н., доцент; прот. Миколай Цап'юк, к. б. н.

Рекомендовано до друку
вченою радою Волинської православної богословської академії
(протокол №2 від 17.10.2016)

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації

ВЛ №472-205 Р від 02.07.2013

С т а т т і подано в авторській редакції.

За зміст і достовірність матеріалів відповідальність несуть автори.
Видається з 2013 р.

© Волинська православна богословська академія, 2016

© Автори статей, 2016
 Зміст

В С Т У П Н Е С Л О В О ............................................... 11

Б О Г О С Л І В ’Я ............................................................ 13
Священик С т а н іс л ав Беспалов
Д уховність я к ф орм ую ча складова
о с о б и сто сті л ю д и н и ................................................................. . 13

Священик Андрій Хромяк

В аж ли вість і ж и ттєва необхідність
духовного керівн и цтва
для п р авосл авн о го хри сти ян ин а
на ш ляху до Ц а р ст в а Н е б е с н о г о ........................................ 23

Б І Б Л Е Ї С Т И К А ........................................................ 31
В ’ячеслав С т е ц ь к о
П р и хован ість Б о га та те о р ія іг о р ...................................... 31

Ц Е Р К О В Н А І С Т О Р І Я ........................................ 43
Ю рій Д иба
К орсун ські « к а п и щ а » Володим ира С вятосл авови ч а . 43

В ал ен ти н а П етрович, Людмила С трільчук

Ц ерковн і з'їзди на Волині 20-30 рр. Х Х с т ..................... 77

Волинський Б лаговісн и к № 4 (2 0 1 6 )
6 З м іст

О ксана Романова
Істори ч н і передум ови засн уван н я
Л уцького Х р есто во зд ви ж ен ськ о го братства
я к осередку консолідації православ'я
на тер ен ах Захід н ої У кр аїн и .......................................................................85

Диякон М икола Рубан, Сергій Т атар и н о в

Е ксп р оп р іац ія цер ковн и х цінностей
та ліквідація хр ам ів
на тер ен ах Бахм утськ ого краю в 1920-х р р ........................................... 91

Священик Ярослав Черенюк

С п р о б а церковн и х р еф ор м
в Російській П равосл авн ій Ц еркві
на початку Х Х с т ............................................................................................... 97

Леся Ш ваб
У п ош уках «доброї старовини»:
українська суспільно-релігійна думка
поунійної д о б и ................................................................................................ 119

Ц Е Р К О В Н Е П Р А В О ............................................................135
П р отоієр ей Володимир Вакін
С о б о р н і діяння дев'ян ости х р оків X V I ст.
я к орган ви щ ого церковн ого управління
К иївської м и т р о п о л ії.................................................................................... 135

П О С Т А Т І ................................................................................... 149
Володимир Борщевич
Участь архієпископа О лексія (Гром адського)
у розбудові
П ольської А втокеф альн ої П р аво сл авн ої Ц е р к в и ............................. 149

Волинський Б лаговісн ик № 4 (2 0 1 6 )
З м іст 7

П р ото ієр ей Ігор Скиба

Владика П олікарп (С ік о р с ь к и й )
та українське пр авосл ав'я на Волині
в п еріод рад ян ської окупації 1 9 3 9 -1941 р р ......................................... 167

Диякон Владислав Фульмес

П огляди м и тр оп ол и та А н атолія (Д ублян ського)
щ одо м ай бутн ього
П о м існ о ї У країнської П р аво сл авн о ї Ц е р к в и ......................................177

Б І Б Л І Й Н А А Р Х Е О Л О Г І Я ............................................. 185
М ихайло Кучинко
Історико-культурний р о зв и т о к С в я то ї Землі
в часи царю ван н я Ірода В е л и к о го ........................................................... 185

Ц Е Р К О В Н Е М И С Т Е Ц Т В О .............................................193

В а л е н т и н а М аласпіна
Д о питання « ц е р к о в н о г о » виконання
богосл уж бови х п існ есп ів ів ......................................................................... 193

Ярослав Ш аб ал а
П р аво сл авн а сакральна ар хітек тур а в контексті
історико-культурн ої спадщ ини В о л и н і................................................ 201

Ф І Л О Л О Г І Я ............................................................................. 209
М іла Хоміч
О б р аз свящ еннослуж ителя
в духовній спадщ ині С в я ти х О тців
та в українській художній л іт е р а т у р і..................................................... 209

Волинський Б лаговісн ик № 4 (2 0 1 6 )
8 З м іст

Ц Е Р К В А ТА С У С П І Л Ь С Т В О ....................................... 227
Валерій П етрови ч, Ірина Чарікова
П равосл авн и й аспект
у соціальн о-виховн ій р о б о т і
з дітьми та м олоддю в г р о м а д і..................................................................227

Олеся Тоцька '

О б о в'я зк и та п р ава духовних д іт е й ........................................................ 235

П авло Ямчук
Д уховність, релігія та м асова культура
в добу п о стм о д е р н у .......................................................................................243

А р х ім ан д р и т Сергій (Яровий)
Україна: кроки до гом одиктатури
(аналітичний огляд).......................................................................................... 263

Н А У К О В І П Р А Ц І В И П У С К Н И К І В .........................287

Р ости сл ав Дідух,
протоієрей М иколай Ц ап
Д іяльність К апелан ської служби
Воли н ської єпархії К иївського П атр іар хату
у сф ері м еди ц и н и ............................................................................................ 287

М и т р о п о л и т А н то н ій ( М а х о т а ) ,
протоієрей Василь Лозовицький
Свідчення С вящ ен н о го П исання
п р о м еж і (гран и ц і) Ц е р к в и ........................................................................ 295

М алярчук Володимир,
протоієрей Володимир Вакін
Роль Вселенських соборів
в управлінні П раво сл авн ою Ц е р к в о ю ...................................................305

Волинський Б лаговісн ик № 4 (2 0 1 6 )
З м іст 9

М икола Царик,
єпископ М а т ф е й (Ш евчук)
Ч ерн ечі ордени К атоли цької Ц еркви
та їхня діяльність в У к р аїн і.........................................................................315

П р ото ієр ей Іван Боровий,

протоієрей М иколай Ц а п ’юк
С о тер іол о гія святи теля Ф еоф ан а Затворн и ка
в контексті святоо тц івськ ого вчення
пр о с п а сін н я .....................................................................................................327

Р Е З Ю М Е / S U M M A R Y ......................................................339

В І Д О М О С Т І П Р О А В Т О Р І В ........................................347

Волинський Б лаговісн ик № 4 (2 0 1 6 )
 Корсунські «клпищл»
Володимира Святославовича
Юрій Диба

У с т а т т і розглядається датоване 988 р. літописне свідчення про привезені князем

Володимиром Святославовичем із Корсуня до Києва два мідні капища т а четвірку
мідних коней. Автор заперечує утверджену в науковій літературі думку, що під капи­
щами слід розуміти античні скульптурні зображення. Вивчення цього питання у шир­
шому контексті дозволило дійти до висновку, що біля київської церкви Богородиці
Десятинної Володимир установив дві мідні колони, які мали нагадувати про Яхин т а
Боаз -мідні стовпи Єрусалимського храму Соломона. Четверо мідних коней слугували
алюзією на чотирьох вершників Апокаліпсису, що було актуальним у період очікування
кінця Світу наприкінці першого тисячоліття після Р Х. Автор наводить низку іко­
нографічних т а фольклорних доказів на підтвердження думки, що згадані артефакти
прикрашали княжий двір у Києві.
Ключові слова: князь Володимир Святославович, хрещення, Київ, Корсунь, Венеція,
мідні капища, колони, мідні коні, Яхин т а Боаз.

О дним із не цілком зр озум іл и х сучасн ом у читачеві місць утек-

сті « П о в іс т і вр ем ен н и х л іт » (далі ПВЛ. - Ю. Д .) є повідом лен н я про
церковн і артеф акти та м истецькі цінн ості, п ри везен і В олодим иром
С в ято сл аво ви ч ем до К и єва після завер ш ен н я корсун ської вій ськової
кам панії 9 8 8 року. В Іпатіївськом у літописі цей текст м ає такий вигляд:

«Володимеръ же понмъ цсрцю и йлстлсл. и попы КорсУньсным мощ и

стго Климента. н Фивл оУЧнкл его. н поимл сьсУды ц р к вн ы м .
иконы нл клгословенье секе. постави же ц р к в ь стго Іиинл Прдтчю
в КорсУнь нл горь. иже ссыплще средь грлдл. крлдУще приспУ и
м ж е и ц р к в и стоить и до сего д н и . в ^ А ш л же идл. м ь д ^ н ь . в.

Волинський Б лаговісн и к № 4 (2 0 1 6 )
44 Юрій Диба

клпи щ и. и .д. кон ь м ь д ^ н ы иже и н ы н ь с т о я т ь 3 л стою Ецею.

мко иже не вЬдУще м н х т с х . мрлмор^ны сУщл»1.

У перш ій частин і ц ього переліку згадано м ощ і святого К лим ента та

й ого учня Ф іва, а також л ітургій н е начиння та ікони. Н а особли ву у вагу
заслуговує прикін цева части н а ц ього те к сту зі згадкою п ро п ривезен і
до К иєва два мідні капищ а та ч етвер о м ідних коней, які в часи л іто ­
писця стояли за цер квою Б о го р од и ц і Д есятинн ої. У Л аврен тіївсько м у
списку цей ф рагм ен т є практично тотож н и м :

« в ^ л ж л идл / / идл И м ь д ь н ь 52 д в ь клпи щ и. и .д. иконь

м ь д л н г і . иже и н щ н ь с т о я т ь 3 л стою Ецею. якож е невьдУще
м н х т ь я м р л м л р х н ^ сУщл»2.

В ін р ізн и ться ли ш е тим, щ о зам ість ч о ти р ьо х коней («.д . к о н ь ») ту т

вказан о ч о ти р и ікони (« д . и к о н ь »).
Згадані в о б о х спи сках капищ а звично вваж аю ть м ідними ан ти ­
чними скульптурам и - ідолами. Таке тр актуван н я знаходим о вж е в п із­
ніш их росій ськ и х ком п іляторів р уських літописів. У Н ікон овськ ом у
л ітоп и сн ом у зводі, укладеном у м іж 1526 і 1530 рр., до ц ього п е р е ­
ліку додано тр и м ідних леви, а два капищ а зам інен о на два бовван и : «и
д в л колвлнл м ь д я н ы , и четыре кони м ь д я н ы , и три львы м ь д я н ы » 3.
А вто р Т верського л ітоп и су (1 5 3 4 ) н авпаки звузи в список, зали ­
ш и вш и увн ьом у лиш е «четыри кони м ь д я н ы , иже тогдл стояли 3 Д
святою Богородицею в ї Кіевь», і додав, щ о « н ы н ь же того и тлмо, якож е
реко^ъ, н ь с т ь о тъ м н огы ^ ъ пльненій Тлтлрскыхъ»4. П р оп усти в звістку
п р о два капищ а і авто р Т и п ограф ського л ітоп и су (1 ч вер ть X V I с т .)5. У
Л ьво вськ о м у л ітопи сі (д овед ен ом у до 1560 р .) капищ а згадую ться як
« н ь к л я » (я к ісь):

1 Ипатьевская летопись / / Полное собрание русских летописей (далі ПСРЛ. - Ю. Д.). - М.:
Изд-во восточной литературы, 1962. - Т. 2. - Стлб. 101.
2 Лаврентьевская летопись / / ПСРЛ. - Ленинград: Изд-во АН СССР, 1926. - Т. 1, вып. 1:
Повесть временных лет. - Стлб. 116.
3 Летописный сборник, именуемый Патриаршей или Никоновской летописью / / ПСРЛ. -
Москва: Языки русской культуры, 2000. - Т. 9. - С. 57.
4 Летописный сборник, именуемый Тверскою летописью / / ПСРЛ. - Санктпетербург: В
типографии Леонида Демиса, 1863. - Т. 15. - Стлб. 108.
5 Типографская летопись / / ПСРЛ. - Петроград: 2-я Государственная типография, 1921. -
Т. 24. - С. 37.
Корсунські «кдпнщд» Володимира Святославовича 45

« Ц я же д в л н ь к л я клпищ л и четыре кони м ь д я н ы , еже и н ы н ь

с т о я т ь 3 л святою Богородицею: я к о ведУщІи м н я т ь , мрлморяны
сУ ть»6.

В ж и та м осковськи м книж ником ф орм а « н ь к л я » свідчить п ро не ціл­

ком зрозум ілу для н ього суть ц ього терміна.
С ум н іви та ваган н я м оск овськи х літописців є зрозум ілим и, адже
літопи сн а звістка п р о п р и везен і в Русь бовван и цілком суперечить
логіці дій кн язя у власній столиці після поверн ен н я з К орсун я:

«л слмъ прииде КыевУ. и я к о приде повель кУмиры испроврещи. Швы

исьщ и. л дрУгыя адгньви предлти ПерУнл же повель п р и в х ^ л ти
к ь коневидвостУ. и влещи с горы. по ЕоричевУ нл ГУ чш »7.

П ер ед росій ськи м и книж никам и X V I ст. вочевидь п остал а н еп роста

дилема: н авіщ о було, руйную чи м ісц еві капищ а, в езти ідолів з К ри м у
(н авіть анти чного походж ення) й д ем он страти вн о встан о вл ю вати їх
побл и зу гол овн ого н овозб уд ован ого х р ам у Києва.
Н егати вн е ставлення до ід ол отвор ен н я також ви разн о підкреслено
в дискусії Володи м и ра з ф іл ософ ом із сю ж ету в и б о р у віри. Ф ілософ
р о зп о вів кн язю п р о істор ію біблійного А вр а м а /А в р аа м а , який п о хо ­
див з роди ни твор ц ів ідолів (кум и рів):

«По семъ же дьяволъ в колшл прелщения въвьрж е ч ш к ы . и

нлчлшл кУмиры творит. Шви древхныл и м ь д х н ы я . л дрУ^ии
мороморхны. ^ л л ты и срекрхны. и кллн ^Х У тьсХ и м ъ . и приво-
ж л^У сны своя. и дьщери своя. и ^лклллхУ предъ н и м и . и к ь
в с х ^ е м л х адсквьрненл. и нлуллникъ же к х ш е кУмиротворе-
нию. СерУ^ъ. творхш е ко кУмиры въ именл м ер ъ твы ^ъ ч л в к ъ .
к ы в ш и м ъ ад вьм ъ цсремъ. дрУгымъ дрлкрымъ. и волъ^вомъ. и
ж ен лм ъ прелюкодьицлмъ. се же СерУ^ъ роди ФлрУ. Флрл же роди .г.
сны. Зврлмл и И^орл. и Зрлнл. Флрл же творхш е кУмиры. н л вы к ъ
оУ адцл своег. Зврлмъ же пришедъ въ оУм. въ ^ р ьв ъ нл нко. и реЧ
во истинУ то есть Еъ. иже створилъ нко и^емлю . л адць мои прель-
щ л е т ч л вк ы . и реЧ Яврлмъ искУшю къ адцл своег. и реЧ адЧе прель-

6 Львовская летопись / / ПСРЛ. - Санкт-Петербург: Типография М. А. Александрова,

1910. - Т. 20, первая половина. - С. 80.
7 Ипатьевская летопись. - Стлб. 101-102.
46 Юрій Диба

щ деш и у л в к ы т в о р х кУмиры древхны . то есть Еъ иже створилъ

нко и землю. и приимъ Зврдмъ адгнь. з д ж ь ж е идолы въдрдмины .
в и д ь в ъ же се Зрднъ крдтъ Зврдмовъ. р ьвн У я по идол'ь^ъ.д'оть
оУмьчати идолъ сдмъ ^ го р ь тУ Зрднъ. и оУмре пред адц м ъ. пре
с ь м ъ ко не оУмирдлъ снъ предъ адцемъ. но адць преД сномъ. и t
сего ндчдшд оУмирдти снове пред адцм ъ. и в ^ л ю к и Еъ Зврдм д»8.

У цій апокриф ічній оп овід і р о зк р и то тем у м орал ьн ого протиріччя

м іж А вр ам о м і А р ан ом , он укам и ід о лотворц я С еруха. О сягн увш и
Істину, А вр ам підпалив ідолів у хр ам і й був за це возви ш ен и й
Господом - о тр и м ав н о ве ім ’я А вр аам і став родоначальником вели­
кого народу ( « м з ы н ъ в ел и ісг»).Н ато м ість й ого брат, ревн итель ідолів
А ран , передчасно загинув у вогн і. М ор ал ь цієї оп овіді аж н іяк не у зг о ­
д ж увал ася із діями В олодим ира, як о м у при п и сую ть п ри везен н я ідолів
з К о рсун я. Н езваж аю ч и на це очевидне протиріччя, у р осій ськ и х та
україн ськи х п ерекладах тек сту П В Л закріпи лося (не без зап ози ч ен ої
з п ізн ього Н ікон овськ ого зводу підказки) тр актуван н я літописн ого
тер м ін у «к д п и щ и » я к ідолів (б овван ів).
Т ракту ван н я д вох м ідних капищ , п р и везен и х В олоди м и ром із
К о рсун я, тво р ам и скульптурн ої пластики, античними бож ествам и,
ідолами характерн е, н асам перед, для р осій ськ и х перекладних видань
« П В Л » . З ок р ем а так їх п о тр ак то ван о в перекладі Д м ітрія Л іхачова
та Б о р іса Р ом ан ова 1 9 5 0 р.: « О тп р авляясь, з а х в а т и л он и двух медных
идолов и ч еты р ех медных коней, ч т о и сейчас с т о я т з а церковью св я то й
Богородицы (Д е с я т и н н о й )»9. Ц е тр ак ту ван н я не зазн ало зм ін і в дру­
гому, ви п равлен ом у й д оп овн ен ом у виданні П В Л з одн оосібн и м п е р е ­
кладом Д. Л іхачьова 1996 р 10. В ід об р аж ен е во н о й у п ізн іш их видан­
н ях П В Л , зо к р ем а - 2 0 0 3 11 та 2 0 1 2 12 років. Традиція вваж ати згадані

8 Літопис руський / Переклад з давньорус. А. Є. Махновця. Відп. ред. О. В. Мишанич. - Київ:

Дніпро, 1989. - C. 54.
9 Повесть временных лет / Перевод Д. С. Аихачева иБ. А. Романова. Подред. В. П. Адриановой-
Перетц. - Москва; Ленинград: Изд-во АН СССР, 1950. - Ч. І: Текст и перевод. - С. 279.
10 Повесть временных лет / Подготовка текста, перевод, статьи и комментарии
Д. С. Аихачева. Подред. В. П. Адриановой-Перетц. - 2-е изд., испр. идоп. - Санкт-Петербург:
Наука, 1996. - С. 189. - (Литературные памятники).
її Повесть временныхлет. - Москва; Augsburg: ImWerden Verlag, 2003. - С. 36. - (Памятники
литературы).
і2 Повесть временных лет / Пер. с древнерусского Д. С. Аихачева, О. В. Творогова. Коммент.
А Г Боброва, С. А. Николаева, А. Ю. Чернова при участии А. М. Введенского и А. В.
Корсунські «кдпнщд» Володимира Святославовича 47

капищ а ідолами зб ер еж ен а й у перекладі П В Л А поллона Кузьміна

2 0 1 4 р о к у 13.
За ідолів прийняв корсун ські капищ а й В іктор Близнець:
« Відпливаючи, взяв він і двох мідних ідолів і ч о ти р ьо х мідних коней, які й
досі с т о я т ь у Києві з а Д есятинною церквою і про які н етя м у щ і люди дума­
ю т ь , що вони зроблені з м а р м у р у »14. Так сам о згадані капищ а потракто-
ван о в україн ськом у перекладі Л еон ід а М ах н о вц я: «У зяли ж вони, ідучи
в Русь, двох мідяних ідолів і ч о ти р ьо х коней мідяних, які й нині с т о я т ь за
св я то ю Богородицею Д е с я т и н н о ю »15. Василь Я р ем ен ко не уточн ив, щ о
за два мідні ви р об и п ри віз із К о р су н я Володим ир С вятославови ч , збе-
р ігш и в перекладі оригінальний терм ін « к а п и щ а » : « в з я в він два мідні
капи щ а і четвер о мідних коней, що і нині с т о я т ь з а [церквою] с в я т о ї
Богородиці, невігласи дум аю ть, що вони м а р м у р о в і»16.
Інф орм ац ія п р о мідні ви роби , п р и везен і В ол оди м и ром із К орсун я,
пр и вертал а у в а гу істори ків зад овго до п ояви ц и то ван и х вищ е перекла­
дів. Увикладі Васілія Т атіщ єва згадку п р о « д в ь к л п и щ и » не р о з ’яснено,
а ч о ти р и інш і мідні ви р об и згід н о зі свідченням Л аврен тіївсько го л іто ­
пи су п о тр ак то ван о я к ч о ти р и ікони: «и в д л въ д вл клпищ л м ь д я н ы я
и четыре иконы м ь д я н ы , иже и н ы н ь стои тъ 3 л святою когородицею»17.
П ереказую чи оп овідь п ро повер н ен н я Володим ира з К о р су н я Іван
Єлаґін згадував « д в а и сту кан а, ч еты р е коня и два льва, изваянные из
меди, и многие сосуды церковные и иконы с собою взял» 18. А нтичним и
ф ігурам и вваж ав сп ровад ж ен і В ол од и м и ром до К и єва капищ а і
Н іколай К арам зін . Н а й ого думку ці стату ї слугували д ок азо м п ри ­
хи льн ості Володим ира до м и стец тва:

Войтовича. - Санкт-Петербург: Вита Нова, 2012. - С. 79. - (Фамильная библиотека:

Героический зал).
13 Повесть временных лет / Сост., примеч. и ук. А. Г. Кузьмина, В. В. Фомина. Вступ. ст. и
переводА. Г. Кузьмина. Отв. ред. О. А. Платонов. - Москва: Институт русской цивилизации,
Родная страна, 2014. - С. 138-139.
14 Повість минулих літ літопис / Переказ В. Близнеця. - Київ: Веселка, 1982. - С. 74.
15 Літопис руський. - С. 65-66.
16 Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово,
комент. В. В. Яременка. - Київ: Рад. письменник, 1990. - 558 с. - [Електронний ресурс] /
Режим доступу: http://litopys.org.ua/pvlyar/yar.htm
17 Татищев В. История Российская с самых древнейших времен / Василий Татищев. -
Москва: Напечатано при Имп. Московском Университете, 1773. - Кн. 2. - С. 73-74.
18 Елагин И. Опыт повествования о России / Иван Елагин. - Москва: В Университетской
Типографии, 1803. - С. 420.
48 Юрій Диба

« в м е с т о дани взял церковные сосуды, мощи Св. К л и м е н та и Фива,

ученика его, т а к ж е два и ст у к а н а и ч еты р ех коней медных, в
д о к а за т е л ь с т в о любви своей к х уд ож ествам (сии, м о ж е т б ы ть,
изящные произведения древнего искусства, сто ял и в Н есторово
время на площади ста р о го Киева, близ нынешней Андреевской и
Д есятинной ц е р к в и )»19.

Істо р и к доводив, щ о слово ««к ап и ш е» не могло означати кумирницю

чи язичницький храм , а ви кор и стовувал о ся в сенсі кумира, б овван а20.
Н а думку Ф р ід р іха (Ф ед о р а) Аделунґа слово « к а п и щ е » мало колись
інш е значення, а в л ітоп и сн ом у текстіп ервісн о зн аходилося якесь інш е
слово, щ о означало предм ет, який було зручно п ерен о си ти 21.
Д ослідж енню питання « ч т о разумел летописец под словами:
кони и к а п и щ а » ок р ем у публікацію п ри святи в Н іколай П ол євой 22.
П окликаю чись на текст Л авр ен тіївсько го списку літопису, оп убліко­
ван ого Р о м ан ом Тимковським , дослідник зверн ув у в а гу на наведені
ним р ізн оч и тан н я в текстах Л авр ен тіївсько го та Т роїц ького літописів 23
та відзначив, щ о в Т роїцьком у 24 зам ість «к о н ь » було «н к о н ь». Терм ін
«н к о н ь », я к вказу вав Н . П ол євой 25, є також і в літописі за С оф ійським
спи ском 26, а приписка «н к о н ь » над «к о н ь » є у В о скр есен сько м у л іто ­
писі27. Н а п р о ти вагу твердж ен н ю Н . К арам зін а Н . П олєвой н ебезпід­
ставн о вваж ав, щ о

19 Карамзин Н. История государства Российского / Николай Карамзин. - Санкт-Петербург:

В типографии Н. Греча: 1818. - Т. 1. - С. 252-253.
20 Там же. - С. 127-128, прим. 413.
21 Adelung F. Die Korssunschen Thüren in der Kathedralkirche zur heiligen Sophia in Nowgorod /
Friedrich Adelung. - Berlin: Bey Georg Reimer, 1823. - P. 98; Аделунг Ф. Корсунские врата,
находящиеся в новгородском соборе / Федор Аделунг. - Москва: В университетской
Типографии, 1834. - С. 106.
22 Полевой Н. О медных капищах и медных конях, упоминаемых в летописце преподоб.
Нестора / НиколайПолевой/ / Отечественные записки / Издаваемые Павлом Свиньиным. -
Санкт-Петербург: В Типографии В. Павильщикова, 1823. - Ч. 16. - № 42: октябрь. - С.
51-72; № 43: ноябрь. - С. 198-233.
23 Там само. - С. 58.
24 Летопись Несторова, по древнейшему списку мниха Лаврентия / Издание профессора
Тимковского. - Москва: В Университетской Типографии, 1824. - С. 81, прим. 9.
25 Полевой Н. О медных капищах... . - С. 60, 61.
26 Российская летопись по списку Софейскому Великаго Новаграда. - Санкт-Петербург:
При Императорской Академии Наук, 1795. - Ч. 1. - С 71-80.
27 Софийский временник или Русская летопись с 862 по 1534 год / Издал Павел Строев. -
М.:В Типографии Семена Селивановского, 1820. - Ч. 1: С 862 по 1425 год. - С. 83, прим. 8 .
Корсунські «кдпнщд» Володимира Святославовича 49

« в э т о время сами Греки были небольшие зн а т о к и в изящном;

они давно уж е потеряли вкус художников к древним с т а т у я м и
языческим изображениям, не уваж али Ваяния, и им было очень
мало дела до медных болванов. [ . . . ] М ы знаем, с какою ревнос-
т и ю новообращенные хр и сти ан е истребляли все, напомина­
ющее и м служение и д о л ам »28. Н ем ає ж одн и х підстав, щ об не
погоди ти ся з й ого думкою : « Н е забудем и то го , ч т о древняя
Греческая Церковь особенно запрещ ала с т а т у и , удаляя т е м вся­
кое упоминание об идолах [ . . . ] и з а т е м ли Владимир сж и га ет
и и с т р е б л я е т их, ч т о б ы снова и подле церкви Св. Богородицы
п о с т а в и т ь прочных медных коней и б ол ван ов»29.

Схиляю чись до думки, щ о у л ітоп и сн ом у п р о то гр аф і було написано

«и к о н ь », а не «к о н ь », Н . П ол євой зосер ед и вся на з’ясу ван н і питання,
п р о які «к л п и щ и » м ови в літописець. Він доводить, щ о цей термін
звично застосо ву вал и сам е на означаення п оган ського х рам у30. Н а
док аз дослідник н аводи ть свідчення з « Л е к с и к о н у » П ам ви Беринди:
«Клпище: Погднсклх церковъ»31. П ол євой також звер тав у вагу на те, щ о
в стар ш и х літоп и сах часто викори стовуви ли ся терм іни «кУ м ир» та
«ідол», які, п роте, ніколи не нази вали капищ ем 32, а в п ерекладах Біблії
цер ковн осл о в’ян ською терм ін «к л п и щ е» означав божницю , кумир-
ницю, а не кум и ра33. Ц е зок рем а засвідчує наведений ф рагм ен: «орУжім
и ^ ъ положишл въ клпи щ и когл своего: и гллвУ его поткнУшл въ клпищ и
Догоновь» ( І П ар. Х . 1 0 ). З б р о ю та голову Саула Ф илистим ляни п о л о­
ж или не в ідола, а в й ого храм . Він також не відкидав м ож ливості-
того, щ о ан алізован а звістка могла бути прип искою Х І І І - Х Ш ст.,
зап ози ч ен ою з візан тій ськи х істори ків, які оп исували п огр абу ван н я

28 Полевой Н. О медных капищах... . - С. 71.

29 Там само. - С. 72.
30 Там само. - С. 199-202.
31 Лексикон словенороський Памви Беринди / Памво Беринда; підгот. тексту, вступ. ст.
В. В. Німчук; відп. ред. К. К. Цілуйко. - Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. - С. 52. - (Пам'ятки
української мови XVII ст. Серія наукової літератури). - [Електронний ресурс] / Режим
доступу: http://litopys.org.ua/berlex/be54.htm
32 Полевой Н. О медных капищах... . - С. 209.
33 Там само. - С. 208.
50 Юрій Диба

К он стан ти н оп ол я х р есто н о сц ям и 1 2 0 4 р. та ви везен н я м ідних коней і

цер ковн и х д верей до В ен ец ії34.
П ереглядаю чи в О стр о зьк ій Біблії ті місця, де вж и валося слово
« к а п и щ е » , Н . П ол євой відзначив, щ о в грецьки х п р о то гр а ф а х йом у
відповідало « а т ^ іц » , то то ж н е лати н ськом у терм ін у « c i p p u s » 35.
П окликаю чись на визначення О б ен а М ілленя36, росій ськи й дослідник
охар актер и зу вав ««ц іп п » я к невеликий сто вп (в оригін алі - колонка /
colonne), інколи без бази та капітелі, прикраш ени й н адписом п ро якусь
подію , чи сп ом и н ом п р о лю дину37. У давнину такі ціппи також п о зн а­
чали відстані на д о р о гах (m illiaires). У нап исах вказували ці відстані та
підписували н азву дороги . Інколи ціппи позначали меж і земель. Ц іппи
при гр о б н и ц я х ч асто вш ан овувал и у як о сті ж ертовн и ків. Їх викону­
вали я к з каменю , так і відливали з м еталу (рис. 1 а-г). Н а підставі ан а­
л ізу ви кори стан н я ціппів я к м али х архітек турн и х ф о р м із п р и свят­
ними написами, Н . П ол євой п р и й ш ов до висновку, щ о Володим ир
н аказав вм у р увати їху стін у н овозб уд ован ої в К о рсу н і церкви
П р е св я т о ї Б о го р од и ц і « д в а медные циппа (даже, две медные доски) с
н ад п и сям и !»38. Д ослідник допускав, щ о згадані літописцем капищ а
нагадували пам ’я тн і дош ки, м он тован і на стін ах пізн іш их храм ів.
З м іст терм ін а « к а п и щ е » розгл яд ався й у праці В. В ласова. Він також
звер н ув у в а гу на те, щ о це слово зазви чай п ерекладається я к ідол (ста ­
туя). Н а й ого думку, ідол та капищ е є різн и м и поняттям и . К ап и щ е -
споруда чи сакральне явищ е, яке викон увало для язичн ика т у ж функ­
цію, щ о для хри сти ян и н а ц ерква. А ле тр актуван н я капищ а різн ови дом
язичн ицького хр ам уп остави л о п еред дослідником питання « о т к у д а
у греков-христиан языческие храмы, п р и то м «п ор тати вн ы е»,
пригодные для перевозки, и зачем принявшему х р и с т и а н с т в о Владимиру
понадобилось в е зт и их в К и е в ? » 39. Н а думку В. В ласова, таким капищ ем
могли н азвати киворій, щ о в л аш то ву вався над п рестол о м у вівтарн ій

34 Полевой Н. О медных капищах... . - С. 220, 221.

35 Там само. - С. 227, 228.
36 Millin A. L. Dictionnaire des beaux-arts / Aubin Louis Millin. - Paris: Chez Desray, Libraire.
T. 1. - P. 271.
37 Полевой Н. О медных капищах. . - С. 228, 229.
38 Там само. - С. 231, 232.
39 Власов В. Капища православных / В. Власов / / Вокруг света. - Москва, 1958. - № 8 (2575):
Август. - С. 28-31. - [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.vokrugsveta.ru/vs/
article/3993/
Корсунські «кдпнщд» Володимира Святославовича 51
52 Юрій Диба

Рис. 2. Киворії княжої доби:

а) бронзова арка киворія зі
Вщижа. ХІІ ст.;
б) зображення киворія на
Василівських вратах новго­
родського Софіївського собору.
1336р. Собор Олександрівського
Успенського монастиря.
Фрагмент б)
 Ke рсунські «клпнщл» Володимира Святославовича 53

частин і хри сти ян ського храму, п о тр ак тован и й я к видозм ін ен е язи ч ­

ницьке капищ е - споруду без стін з ш атр о ви м дахом на 4 - 8 сто вп ах
(рис. 2, а-б). В ід так авто р дійш ов до висновку, щ о два таких м ідних к и в о ­
р ія Володим ир і п ри віз із К о р су н я до Києва.
А н дрій Грабар висловив припущ ення, щ о п ри везен і В олоди м и ром
із К о р су н я ч етвер о коней могли бути встановлен им и п еред входом
до Д есяти н н ої церкви, подібно до того, я к двісті р ок ів пізн іш е таке
полож ення отр и м ал а четвір ка коней, ви везен а з К он стан ти н оп оля
до В ен ец ії й встан овлен а на ф асаді с о б о р у св. М ар к а (рис. З). Істори к

Рис. 3. Четвірка коней з константинопольського Іподрому, встановлена на лоджії собору св. Марка у Венеції
54 Юрій Диба

допускав, щ о в К иєві, я к і у Венец ії, коні вивищ увалися над фасадом, як

над тріум ф альн ою аркою , а літописний ви раз « 3 а стою Ецен» означав
встан овлен н я скульптур із західн ого боку, проти леж н ого до вівтаря.
С а м у ж акцію ви везен н я ф ігур із К о рсу н я п о тр ак то ван о символічним
викраденням , « п о то м у ч т о квадрига е с т ь символ победы: победитель
о т б и р а е т ее о т побежденногои з а с т а в л я е т служ ить се б е »40.
П р о призначення мідний коней та м ісц е їх встан овлен н я в Києві
висл овл ю вася і Р. О рлов. Д ослідник доводив, щ о п о стам ен том під ква­
д р и гу слугувало р о зк о п ан е 1908 р. В ікентієм Х в о й к о ю язичницьке
капищ е. Запряж ена четвір кою коней мідна колісниця п о в’я зу вал ася як
із тр іу м ф ом ім п ератора, так і з о б р а зо м сонячн ої чи м ісячн ої коліс­
ниці. Я к ствер д ж ував Р. О рлов, встановлен н я на кн яж ом у дворі, на
м ісці колиш нього капищ а, квадриги сонячн ого б ож ества м ало на м еті
у сун ути суп ер ечн ості м іж стар о ю та н о во ю релігією й п ро д ем он стру­
вати м ож ливість діал огу м іж традиц ійн ою слов’ян ською та східносе-
р ед зем н ом ор ськ ою хри сти ян ською культурами41. За Т етян ою Вілкул,
прикладом такого діал огу є й ан ал ізован е свідчення П В Л , яке являє
с о б о ю м ікрозап ози чен н я і п е р ер о б к у ф рагм ен та давн ьослов’ян ського
перекладу Х р о н ік и Іоан а М алали 42:

ПВЛ Хроніка Іоана Малали

Б^М же идл М ЬдЬнЬ дБЬ
к ап и щ и . и .д. ко н ь м е д я н ы .
я к о же невьдУще м н м т ь М
мрлмлрмны сУщл
(ЗвгУст) постави тоУ капище
мрямормно... поставив^ СИ нл
т о м ъ четверовратн иця капище
м ь д м н о съ четы рм и кони ...
м ж е к а п и щ а донынь достоять
... я к о же свьдоУщеи ГлахоУ... .

40 Грабар А. Н. Светское изобразительное искусство домонгольской Руси и «Слово о

полку Игореве» / А. Н. Грабар / / Труды Отдела древнерусской литературы. - Москва;
Ленинград: Издательство АН СССР, 1962. - Вып. XVIII. - С. 252.
41 Орлов Р. С. Про функціональне призначення київського капища / Р. С. Орлов / / Історія
Русі-України (іст.-археолог. збірник). - К.: Інст. археол. НАН України, 1998. - С. 193-208.
42 Вилкул Т. «Капища» из Корсуня князя Владимира / Татьяна Вилкул / / ЯиЬепіса /
НАН України, Інститут історії України. - Київ, 2007. - Т. 6 . - С. 343-345.
Корсунські «кдпнщд» Володимира Святославовича 55

П р о д ем о н стр о ван а алю зія на Х р о н ік у Іоан а М алали, на думку

Т. Вілкул, дещ о підваж ує достовір н ість ан ал ізован ого свідчення, п ро те
це не означає, щ о руський книж ник й ого видумав. В ірогідн о, щ о л іто ­
писець лиш е п р и стосу вав текст Х р о н ік и для оп и су відом и х й ом у
р еал ьн и х обстави н . Слуш не зауваж ен ня Т. Вілкул д оп овн ю є загальну
картину, хоч і не р о з в ’язує п оставл ен ого питан н я щ одо тр актуван н я
тер м ін у «к ап и щ е».
Т аким чи ном , д отеп ер іш н і сп р о б и п о ясн и ти су ть повідом лен н я
п р о п р и везен і з К о р су н я два м ідні « к а п и щ а » та ч етв ір к у м ідних
коней не зн ахо д ять п ер ек он л и вого об гру н туван н я. Н е наведено ж од­
н ого в аго м о го аргум енту, яки й би п о ясн ю вав н ео б хід н ість доправ-
лятидо К и єва античні статуї, як щ о прийн яти, щ о сам е такі скуль­
п ту р н і зо б р аж ен н я згад ан о під н азв о ю « к а п и щ а » 43. С п р о б а Н.
К ар ам зін а поясн и ти п ер евезен н я В ол оди м и р ом античних б ож еств
до К и єва « в д о к а з а т е л ь с т в о любви своей к ху д о ж ест ва м » не в и тр и ­
мує кри ти ки ,адж е анти чні т в о р и м и стец тва ви к ор и стову вал и ся в
я к о сті н егати вн ої ан ти тези до в и сок ого х р и сти ян ськ огого м и стецтва.
Т ерм ін «ел л ін ськ и й » тр и вал и й час слугував си н о н ім о м до «язи ч н и ц ь­
к и й ». Ізм аіл С р єзн євск ій н авів х ар ак тер н і витяги з Г еоргія А м атрола,
а вто р а поп ул ярн ої на Русі п ерекл ад н ої Х р о н ік и , щ о викладає світо ву
істо р ію до 8 4 2 р.: «Капищ а идольския искоренени и и^вержени к ы ш а»;
«Пришедъ раскопа н е ч и с т ь ^ к ап и щ ь блиньскихъ»; «Капищ а идольская
раскопати»44. А н алогічн а х ар ак тер и сти к а п ри там ан н а і значно п ізн і­
ш о м у тек сту Н ік он овськ ого літопису:

«Идьже к ь ш а Ельдинъская к ап и щ а, та м о ныне кожественныя

церкви»; «Царь ж ъ великиї к н я ^ ь 0едоръ Ивановичь всеа РУсиї
вскоре посылаетъ в КорелУ ... н ь к ^ ъ о тъ кояръ и повельваетъ
та м о к а п и щ а блдинская ра^орити и идолы сокрУшити»45.

Я к свідчать наведені цитати, терм ін «к ап и щ е» здебільш оговико-

р и сто ву вався на означення язичницького сакральн ого місця, поган-

43 Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам / Составил И.

И. Срезневский. - Санктпетербург: Типография Имп. АН, 1895. - Т. 1 (А-К). - Стлб. 1193;
Словарь древнерусского языка (Х1-Х^ вв.): В 10 т. / Главн. ред. Р. И. Аванесов. - Москва:
«Русский язык», 1991. - Т. 4 (изживати - моленийє). - С. 203.
44 Материалы. . - Стлб. 1192.
45 Там само.
56 Юрій Диба

ського святилищ а чи язичниц ького храму, де встан овл ю вали ся статуї,

щ о зоб р аж ал и язичницьких бож еств (ідоли, б о вван и )46. П р оп ози ц ія
В. В л асо ва вбачати в корсун ськи х капищ ах к и ворії (надпрестольні
навіси на колон ках) не поясн ю є, ч о м у літописець у ц ьо м у випадку
ви кор и став терм ін із ви р азн ою язичн иц ькою коннотацією , а не п о зб а в ­
лений ц ього н егати ву терм ін «с ь н ь », вж итий, для прикладу,у л іто ­
п и сн ом у оп и сі церкви Р іздва П р е свя то ї Б о го р од и ц і в Б о го л ю б о м у
1175 р., н аведен ом у л ітопи сц ем у переліку м и стецьки х зверш ен ь
А н д рія Б о го л ю б ського:

« и СЬНЬ зл л том ь оукрдшенд. Й Б'ьрх'а и до дьисисд. и всен

докродьтельн црквьнон исполненд. и ^ ьм е ч тін д ВСеНДІїтроСтЬН»47.

С учасні дослідники незаслуж ено обходять увагою наукову р озвід ку

Н . П олєвого. Ц я п р и заб у та п раця м істи ть н и зку слуш них зауваж ень,
які даю ть р еал ьн у підставу для р озш и ф р уван н я зм істу повідом лення
п р о п р и везен і з К о р су н я капищ а. С лід звер н ути у вагу на сп о сте р е ­
ж ен ня дослідника, щ о терм ін «к ап и щ е» слугує зам інн иком грецького
‘ахцкц та латин ського ‘еір р ш ’. Ц им и ціппами є невеликі ритуальн і
сто вп ч и ки /ко л он ки з різн ом ан ітн и м и написами. С ам е ці написи дали
підстави Н . П олєвому, щ об о то то ж н и ти корсун ські капищ а із п р и свят­
ними таблицями. Зрозум іло, щ о тр ан сп о р ту вати до К иєва якісь давні
таблиці не було ж одного сенсу. В ід так дослідник зм уш ен ий був допус­
тити, щ о згадані ц іп п и /кап и щ а, виконані у вигляді м ідних пам ’ятн и х
таблиць, були вм у р ован і в стін у н овозб удован ого К о рсун сько го храм у
П р е св я т о ї Б огороди ці.
Звер таю чи у в а гу на характер н і для ціппів написи, Н . П ол євой об ій ­
ш о в увагою їхню сто вп о п о д іб н у форму, яка м ає безп осередн ій с т о ­
су н о к до язичницької тем атики й п рям о коресп он дується із тр ак ­
туван н ям тер м ін у « к а п и щ е » я к святилищ а, м ісця встановлен н я
язичн иц ьки х культових зоб р аж ен ь - ід о л ів/б о вван ів. О писую чи
слов’яно-руські поган ські святилищ а, книж ники не задавалися м етою
оп и сати їхню ф о р м у й, вірогідно, не мали уяви п р о реал ії дохри сти ­
ян ського сакральн ого будівництва. П р о т е в християн ській м истецькій
тради ції ви роби л ася низка худож ніх кліше, які ви кор и стовували ся в

46 Материалы. . - Стлб. 1192, 1193; Словарь. . - С. 203.

47 Ипатьевская летопись. - Стлб. 581, 582.
Корсунські «кдпнщд» Володимира Святославовича 57

ікон оп и сі та іл ю стр у ван н і рукописів. Такі кліше існували й для зо б р а ­

ж ен ня язичницьких сакральних о б ’єктів. Д о їхн ього використан н я
вдавалися, для прикладу, і м ай стр и м ін іатю р Радзивилівського л іто ­
пи су (далі РЛ. - Ю. Д ).
У РЛ є кілька ілю страцій, щ о зо б р аж аю ть святилищ а (капищ а).
Н ай стар ш и й текст описує клятву кн язя О лега 9 0 7 р. перед ідолом
П ер ун а під час укладання м и рн ої угоди із грекам и:

« а Шльга водиша и м У ж и и его на ротУ. по РУскомУ ^аконУ.

к л х ш а с х ирУ ж ьем ь своимъ. и ПерУномъ к м ъ своимъ. и. Волосом
скотьи м ъ кгом ъ. и оУтвердиша м и ръ ...»48.

Н а суп ровідн ій м ін іатю рі РЛ ідол П ерун а, як о м у при сягав князь

Олег, пом іщ ен о на колон у (рис. 4 а). Таке р о зташ у ван н я б ож ества від­
повідає звичайній античній практи ці встан о вл ю вати скульптури на
колонах, і подібні м алю нки н ео д н ор азово зустрічаю ться на м ін іатю ­
р а х середньовічних рукописів я к візантійського, т а к і латин ського
походж ення, де зо б р аж аю ть язичницькі святилищ а р ізн и х народів
- греків, юдеїв, слов’ян то щ о (рис. 5 а-б). Т ак сам о, з ідолом П ерун а
на колоні, м ін іатю р и ст п р о іл ю стр ував л ітоп и сн у звістк у 9 4 5 р. про
клятву кн язя Ігоря:

«и наоУ трья пришва Игорь сли. и приде на д о л ъ м ы кде стояш е

ПерУнъ. и покладоша ирУ ж ья своя и щ и т ы . и долото. идоди Игорь
роть. и м У ж и его. и елико поганы я РУси»49 (рис. 4 б).

Таким чином, у середн ьовічн ом у м и стец тві колона слугує о б р а з­

ним відповідником язичницького сакральн ого о б ’єкта, а її зображ ен н я
є тр аф ар етн о ю іл ю страц ією слов’ян ського терм ін а «к ап и щ е». О тж е,
зоб р аж ен н я колони є знаком , щ о р еп р езен ту є сакральний о б ’єкт
(кап и щ е). У сучасн ого читача, щ о буквально сприйм ає літописний
текст та й ого іл ю страти вн и й ряд, м ож е скластися хи бне уявлення, щ о
й слов’ян ські ідоли могли р о зташ о в у в ати ся на колонах.
К онстатація факту, щ о язичницькі капищ а м ін іатю ристи зо б р а ­
ж али у вигляді колони, на якій пом іщ али ідола, дає підстави розкри ти
суть повідом лення п р о доставлені з К о рсун я до К иєва « м ь д х н ь .в.

48 Там само. - Стлб. 23.

49 Там само. - Стлб. 42.
+ ’ & ' *г , • Ч. ) іЧ 4. . ^
wy6ycм^л<piQt^ • гиирауНй.У(^лл*лпіои • и«чилсо/ил
гк о р М 'Ь ьтг о м г& • н о у т & * /гдмшл м и р ь

Рис. 4.«Капища» / Колони зі встановленими на них ідолами в мініатюрах Радзивилівського літопису:

а) присяга князя Олега, арк. 16; б) присяга князя Ігоря, арк. 26 зв.
Рис. 5. Зображення ідолів на колонах в середньовічних книжкових мініатюрах
Юрій Диба / Корсунські «клпнщл» Володимира Святославовича / ВБ №4_2016
 60 Ю рій Диба

к ап и щ и ». Ц і встановлені Володимиром « 3 1 стом Бцем» капища були

двома мідними колонами. Християнська семантика цієї акції відчиту­
ється в біблійній згадці про мідні стовпи - Яхин та Б оаз, установлені
Соломоном перед входом до Єрусалимського храму (2 Х р: 3-15): « І зро­
бив перед храмом два стовпи, т р и д ц я т ь і п’я т ь л ік тів завдовжки, а мако-
виці, що на верху його, п’я т ь л ік т ів » (рис. 6 а-б).

Рис. 6. Стовпи Яхин т а Боаз храму Соломона у Єрусалимі: а) Графічна реконструкція храму Соломона;
б) будівничий Хірам між стовпами Яхин т а Боаз. Вітраж 1900 р. з костелу св. Івана в Честері (Англія)
62 Юрій Диба

У відповідності з цим текстом деякі храми Є вропи романського та готич­

ного періодівотримали пару колон, які з часом стали популярним худож­
нім символом50.
Для прикладу, архітектурною алюзією на стовпи Єрусалимського
храм у вваж аю ть дві виті колони, що фланкують головний портал храму
Санта-М арія-М аджоре в Тусканії (ІХ - поч. Х ІІІ ст., Лаціо, Італія) (рис.
7 а). Наочним прикладом подібного взорування є також колони, уста­
новлені перед порталом храм у св. А вгустина (раніш е - св. Леонардо)
(Х ІІІ ст., Апулія, Італія) (рис. 7 б). Тяглість цієї традиції засвідчують дві
колони, розміщ ені перед Карлскірхе у Відні (1716-1737 рр.).
Н е можна оминути увагою і два стовпи, відомі під назвою «С то в п и
з А к к о », щ о знаходяться перед південним церемоніальним порта­
лом собору св. М арка у Венеції (рис. 8 а-б). Тривалий час вважалося, що
ці стовпи були привезені венеційцями з Акко в Сирії, після перемоги
над генуезцями 1258 р. Останнім часом достовірність цього легендар­
ного свідчення переглянули. З ’ясувалося, що вони первісно прикрашали
церкву св. П олієвкта в Константинополі (524-527 рр.) і були перевезені
до Венеції незабаром після четвертого хрестового походу 1204 р. П ід час
археологічних досліджень цього храм у в 1990-х рр. були знайдені капітелі,
щ о відповідаю ть венеційським стовпам51.
О тж е, історичний ф акт д ем он струван н я у В ен ец ії п р и везен и х із
К он стан ти н оп ол я архітектурн о-м и стец ьки х артеф актів співпадає з
літописн им сю ж етом п р о встан овлен н я В олоди м и ром у К иєві кор-
сунських реліквій не лиш е щ одо ч етвірки ко н ей (щ о вж е відзнача­
л ося в л ітер ату р і), але й також сто со вн о двох колон (у літописі - двох
«К Л П Н Щ »). Їхнє р о зташ у ван н я « 3 л стою Ецею» нагадує встановлен н я
пари колон при бічн ом у (південн ом у), а не го л овн ом у п орталі со б о р у
св. М ар ка. В о б о х випадках м аєм о сп раву з наслідуванням ста р о за в іт­
н ого о б р а зу х р ам у С ол ом он а в Є русали м і з колонами Я хи н та Б оаз,
устан овлени м и обабіч (п е р ед /п р и ) входу.

50 Apple R. Pillars of the Temple / Raymond Apple / / The Jewish Bible Quarterly. - Jerusalem,
2014. - Vol. 42, no. 4, October-December. - P. 221-228. - [Електронний ресурс] / Режим
доступу: http://j bqnew.jewishbible.org/assets/Uploads/424/jbq_424_applepillars.pdf
51 Barry F. Disiecta membra Ranieri Zeno, the Imitation of Constantinople, the Spolia Style,
and Justice at San Marco / Fabio Barry / / San Marco, Byzantium, and the Myths of Venice. -
Washington: Dumbarton Oaks Research Library and Collection, 2010. - P. 52-55; Nelson R. S.
The History of Legends and the Legends of History. The Pilastri Acritani in Venice / Robert S.
Nelson / / Ibid. - P. 63-73.
Корсунські «кдпнщд» Володимира Святославовича 63
 Юрій Диба

Рис. 8. «Стовпи з Акко»,

Венеція, Собор св. Марка
(первісно - колони церкви св.
Полієвкта в Константинополі)

Рис. 9. Вершники апокаліп

рах середньовічних рукописів:
Apokalypse» , бл. 1000р.; 6)«Bea
бл. 970; в) «Beatus

б)
 Корсунські «кдпнщд» Володимира Святославовича 65

З важ аю чи на есхатологічні м оти ви , щ о п р о н и зу ю ть текст П В Л ,

зо к р ем а в описі н авернен н я та хр ещ ен н я Володим ира («ж и в А ш е
Еолоднмнръ въ стрл№ Е ж н н »), логічно припустити, щ о ч етвірка п ри ­
в езен и х із К о р су н я коней є алю зією на ч о ти р ьо х верш н иків ап ок а­
ліп сису із О дкровен ня Іван а Б о го сл о ва (О б ’явл. 6: 1-17) (рис. 9 а-в).

а)

б) в)

сису в мініатю-
а) «Bamberger
tus Valladolid»,
Osma», 1086 р.
66 Юрій Диба

О чікуванн я кінця С в іт у наприкінці п ер ш ого тисячоліття були дуже

виразн им и. С ам е слова грец ького ф ілософ а п ро прийдеш нє в о ск р е ­
сіння з м ер тви х, підкріплене д ем он страц ією « з а п о н и » (полотн ищ а)
із зоб р аж ен н я м С тр аш н о го суду, визначили вибір кн язя Володим ира
С вято сл ави ч а на кор и сть хри сти ян ської віри 52.
О тж е, ч етвір ка м ідних коней та два « к а п и щ а » /кол о н и , при везен і
до К и єва після облоги та захоплення візан тій ського К орсун я, не м аю ть
нічого спільного із толеруванн ям язичн иц ької традиції в її античній
чи слов’ян о-руській д вовірн ій ф орм і. Ц ей засвідчений руським л іто ­
п и сом історичний приклад цілком узгод ж ується із загал ьн оєвроп ей ­
ською середн ьовічн ою практи кою ілю струван ня біблійних ідеологем
архітектурн о-м и стец ьки м и засобам и . Н айближ чим, хоча й на два с т о ­
л іття пізніш им , прикладом таки х дій є встан овлен н я аналогічних ар те ­
фактів візан тій ського походж енн я біля с о б о р у св. М ар к а у Венеції, де
вон и збереглися й досі.
Л ітописець п ерекон ував сво їх читачів, щ о п ри везен і з К о р су н я
м истецькі т в о р и в й ого час щ е знаходилися в К иєві поблизу ц еркви
Б о го р од и ц і (Д есяти н н о ї). С ум н іви дослідників щ одо д о с то в ір ­
н о сті ц ього факту, я к видається, м ож н а розвіяти , принайм ні с т о ­
со вн о пари м ідних колон, н азван и х руським книж ником « к а п и ­
щ а м и » . З об р аж ен н я цих м он ум ентальн их колон, кон структи вн о не
п о в ’я зан и х з яко ю сь спорудою , кількаразово зустр іч ається в м ін іатю ­
р а х Радзивилівського л іто п и су (рис. 10 а-б).
Згадані колони здебільш ого зоб р аж али ся посередин і поля м ініа­
тю р и (рис. 10 а, в-г), і розділяли її на дві рівн і частини. Л іворуч від колони
р о зташ о в у в ал ася група, щ о ілю струвала при й ом при д вор і київського
кн язя. К н язь сидів на тр о н і та прийм ав гр ам о ти або ди скутував із п р и ­
сутніми. П р аво р у ч від колони м ін іатю ри ст від творю вав кінну групу,
щ о поки дає кн яж у резиденцію . Таким чи ном колона відділяла тер и ­
тор ію двору, м аркую чи й ого межу. Ц е сп остереж ен н я м ін іатю риста
доволі влучно від об р аж ає топ ограф ічн і реал ії К иєва кн яж ої доби.
П озад у ц еркви Б о го р од и ц і Д есяти н н ої ( « з а свято ю Богородицею »),
р о зт а ш о в у в ав ся « д в ір т е р е м н и й » княгині Ольги, і р озп очи н ався
А ндріївськи й узвіз, щ о сполучав « Г о р у » з П одолом . Тут, очевидно,
знаходилися й в о р о та до кн яж ого д в о р у в Городі Володим ира.

52 Карпов А. Ю. Об эсхатологических ожиданиях в Киевской Руси в конце XI - начале XII

века / Алексей Карпов / / Отечественная история. - Москва: Наука, 2002. - № 2. - С. 3-15.
 Рис. 10. Зображення окре­
мих колон у мініатюрах
Радзивилівського літопису:
а) арк. 27; б) арк. 199 зв.;
в) арк. 201 зв.; г) арк. 202

г)
68 Юрій Диба

Д о того ж , існує щ е одне важ ли ве підтвердж ення, здатне підтри­

м ати при пущ ен н я п р о р озташ у ван н я п ри везен и х з К о р су н я колон
за вор отам и , з вн у тр іш н ього б оку двору. В ірогідн о, щ о згадку про
« з о л о т і » сто вп и за во р о там и д в о р у донесли до н ас архаїчні українські
колядки. Ф ольклорна згадка п р о ці стовп и прям о коресп он дується з
літописн им повідом лен н ям п р о встановлен н я двох м ідних « к а п и щ » /
колон « 3 л стою Ецею»:

Щ о у нашого п ан -о тц я ш ирокії в о р о та ,
З а т и м и в о р о т а м и с т о я т ь сто вп и золотії.
С ам хозяїн х о д и ть, як місяць ісхо д и ть;
Єго ж ена ходе, як сонечко сходе;
Єго д їт и х о д я ть , як зірочки с х о д я ть53.

Ч и такий варіан т:

Щ о й у нашого п ан -отц я
З о л о т ії ворітц я,
А з а т и м и вор ітьм и
С т о я т ь сто вп и золоті.
А з а т и м и сто вп ам и
С т о я т ь столи заслані.
А з а т и м и стол ам и
С и д и ть б а т ь к о з синами.
С и д и ть б а т ь к о з синами
П иш е л и сти перами 54

К олон и кн язівського д во р у стали також сим волом урбан ізова-

н ого м іського п ростору. Н а д вох м ін іатю рах Радзивилівського л іто ­
п и су їх п о тр ак то ван о я к харак тер н у деталь сим волічного о б р а зу м іста
(го р о д а), зо б р аж ен о го у вигляді веж і (рис. 11 а, б).
О кр ім того, у Радзи ви лівськом у літописі є щ е одне зображ ен н я
колони, у яко м у вон а від іграє роль м еж ового сто вп а м іж зем лям и
(рис. 12). З о б о х боків кордон у сурм лять трубачі. С а м у м еж у зм ал ьо ­
ван о у вигляді зви ви стого р іч к ового п о то к у та лам ан ої лінії стіни, яка,

53 Етнографічний збірник. Видає Етнографічна комісія НТШ. - Львів: З друкарні НТШ,

1914. - Т. 35: Колядки і щедрівки / Зібрав Володимир Гнатюк. - Т. 1. - С. 117.
54 Там само.
Корсунські «клпнщл» Володимира Святославовича 69

а)

б)

Рис. 11. Колони в межах города в мініатюрах

Радзивилівського літопису:
а) арк. 161 зв.; б) арк. 168
70 Юрій Диба

Рис. 13. Фрагменти ікон Страшного суду із сюже­

том ««Милостивий блудник»: а) Новгород, Третя
чверть XV ст. Третяковська галерея; б) Мшанець
Старосамбірського р-ну Львівської обл.,
остання чверть XV ст. Національний музей у Львові
Корсунські «клпнщл» Володимира Святославовича 71

вірогідн о, сим волізує дерев ян о-зем лян і кон струкції прикордон н их

валів. Таке тр актуван н я колони нагадує провідзн ачен у вищ еаналогічну
практи ку викори стан н я античних ціппів, н азва яки х у слов’ян ських
перекладах Біблії перекладалася я к «к ап и щ е».
Н а завер ш ен н я в ар то також акц етувати у вагу на зв’я зк у символіки
колони з дуже особ и стісн и м п р о ц есо м п ер етвор ен н я Володим ира
з п ерекон ан ого язичника, гріш ника та блудника (« к ^ же Володимир*
пок^ж енъ полотью женьскою [...] и к ^ не сы тъ клУдл»55) у володаря-
христи ян ин а. В ікон ах С тр аш н о го суду є сю жет, відом ий під н азвою
«М и л о с т и в и й блудник», у я к о м у цього п ер сон аж а зм альован о
пр и в’я зан и м до сто вп а/к о л о н и (рис. 13 а, б). В його осн о ві леж и ть «Слово
о н^коем ъ клУдниц% иже милостыню творх, л клУдл не остлсх», п о м і­
щ ен е в С и н аксарі (П р о л о зі) під 12 серпням.
У « С л о в і » р о зп о від ається, щ о в часи ім п ератора Л ьва Ісавра
(1 пол. V III ст.) у К он стан ти н оп ол і ж ив багатий чоловік, який хоча
й був м илосердним та р о зд авав щ едру м илостиню , п р о те до стар ості
пер еб ував у гр іху блуду. П ісля й ого см ерті п атріарх Герман з єпи ско­
пам и почали м іркувати п р о й ого п о см ер тн у долю й сперечатися, чи
дасть й ом у Господь спасіння. П атр іар х н аказав м олитися п ро н ього
в усіх х р ам ах і м он асти р ях з прохан н ям відкрити й ого п о см ер тн у
долю. Участь блудника була відкрита яком усь схимнику, який і р о з ­
повів п р о своє видіння: «Междоу же клженнлгад рлх и стрлшнлгад плл-
мене оумершіи м оуж ь п р и вл ^ ан ъ стоихш е и зл»ь стонхш е и часто к рлеви
в^ираше, и горкад рыдлше»56. Н а плач блудника з’яви вся ангел й пояснив
йому, щ о завдяки м илостині він був позбавлен ий пекельних мук, п ро те
не залиш ив перелю бу, ч ер ез щ о був позбавлен и й рай ськи х блаж енств.
Р о зташ ован а м іж р аєм та пеклом колона, до я к о ї був при в’язан и й
м илостиви й блудник, слугує нагадуванням п ро дуалізм лю дської
природи, проявлен ий у ваган н ях душі м іж д о б р о м та злом. В особ і
Володим ира добро, зр еш то ю , переваж ило. У контексті аналізу духо­
вн о ї тр ан сф о рм ац ії м ай бу тн ього х р ести тел я Русі н еобхідн о н ага­
дати щ е одне важ ли ве символічне значення колони, сф орм ульован е в
О дкровен ні Іван а Б о го сл о в а (О б ’явл. 3: 1 2 ):

55 Ипатьевская летопись. - Стлб. 67.

56 Слово о некоем блуднице иже милостыню творя, а блуда не остася. - [Електронний ресурс]
/ Режим доступу: http://sobornik.ru/text/prolog/prolog06-08/page/prolog08-12.htm
72 Юрій Диба

«П ерем ож н ого вчиню сто вп о м у храм і Б ога Мого, і він уж е не

вийде назовні, і напишу на ньому ймення Б ога М ого і ймення
м іс т а Б ога Мого, Нового Єрусалима, що сход и ть з неба від Бога
Мого, і ймення М оє н ове».

Ц ей текст прям о коресп он дується із о со б и сто ю та держ авн ою п е р е ­

м огою В олодим ира над язи чн и ц твом іпрактичним и заходам и зі закла­
дання « г о р о д а В о л о д и м и р а » та будівництва церкви Б огор оди ц і
Д есятинної.
П риклади сим волічного тр актуван н я колони, п ро ан ал ізован і в
контексті духовної характер и сти ки кн язя В олодим ира, доводять, що
п ер евезен н я з К о р су н я до К иєва двох м ідних « к а п и щ » (колон) та
ч етвірки коней не м ож н а вваж ати зви чайн ою ути літарн ою акцією,
на кш талт захопленн я тр о ф еїв після п ер ем о ж н о ї вій ськ ової кам п а­
нії. Н е м огла во н а слугувати й д о к азо м прихильн ості Володим ира до
античного м и стецтва, чи нагадувати п ро баж ання кн язя прим ирити
стар і й н ові релігійні традиції. Ц і м истецькі артеф акти зри м о й одн о­
значно підтвердж ували при н алеж ність К и єва і Русі загалом до х р и сти ­
ян ського світу. Їхнє встан овлен н я побли зу головн ого х р ам у стольного
К и єва слід тр ак ту вати д ем он страц ією кардинальних змін, щ о відбу­
ли ся на Русі, в о сн о ву як и х лягла особистісно-духовн а тран сф о рм ац ія
кн язя Володим ира. К олиш ній язи чн и к та гріш н и к став о п о р о ю /к о л о ­
н ою руського хр и сти ян ства, ти м сам им наслідуючи Т во р ц я Ц ер к ви -
Х р и с та, о б р аз я к о го я ск р аво передано в духовн ом у вір ш і Й оан икія
Волковича на тем у С тр асте й Х р и сто ви х :

У ст о л п а каменного привязанъ бываешь,

Бо на собп> каменю церковь зак л ад аєть .
Н а к о то р о м ь фундовне зьґр у н ту заложенна,
А пречистою кровью єго п ечатлп н н а.
Б у д е т ь до конца впку недвижно с т о я т и
И жадныхся враж іихь ш ту р м о в небояти.
М и л о сть т о внемь любая, м и л ость все справуєт,
З а т в о є преступлены чловече к р и ж у єть57.

57 Возняк М. Діяльог Йоаникія Волковича з 1631 р. / Михайло Возняк / / Записки НТШ. -

Львів, 1920. - Т. 129. - С. 57, 58.
Корсунські «капнща» Володимира Святославовича 73

Список джерел і літератури:

1. Аделунг Ф. Корсунские врата, находящиеся в новгородском соборе / Федор

Аделунг. - Москва: В университетской Типографии, 1834. - [7], 226 с. 1 таб.
2. Вилкул Т «Капища» из Корсуня князя Владимира / Татьяна Вилкул / /
ЯиЬешса / Національна Академія Наук України, Інститут історії України. -
Київ, 2007. - Т. 6 . - С. 343-345.
3. Власов В. Капища православных / В. Власов / / Вокруг света. - Москва, 1958. -
№ 8 (2575): Август. - С. 28-31.
4. Возняк М. Діяльог Йоаникія Волковича з 1631 р. / Михайло Возняк / / Записки
НТШ. - Львів, 1920. - Т. 129. - С. 33-79.
5. Грабар А. Н. Светское изобразительное искусство домонгольской Руси и «Слово
о полку Игореве» / А. Н. Грабар / / Труды Отдела древнерусской литературы. -
Москва; Ленинград: Издательство АН СССР, 1962. - Вып. XVIII. - С. 233-271,
6 рис.
6 . Елагин И. Опыт повествования о России / Иван Елагин. - Москва: В
Университетской Типографии, 1803. - ЬШХ, 471 с.
7. Етнографічний збірник. Видає Етнографічна комісія НТШ. - Львів: З друкарні
НТШ, 1914. - Т. 35: Колядки і щедрівки / Зібрав Володимир Гнатюк. - Т. 1. - 269 с.
8 . Ипатьевская летопись / / Полное собрание русских летописей (далі ПСРЛ. -
Ю. Д.). - М.: Изд-во восточной литературы, 1962. - Т. 2. - XVI с., 938 стлб, 87 с.,
IV с.
9. Карамзин Н. История государства Российского / Николай Карамзин. - Санкт-
Петербург: В типографии Н. Греча: 1818. - Т. 1. - XXXVI, 156 с.
10. Карпов А. Ю. Об эсхатологических ожиданиях в Киевской Руси в конце XI -
начале XII века / Алексей Карпов / / Отечественная история. - Москва: Наука,
2002. - № 2. - С. 3-15.
11. Лаврентьевская летопись / / ПСРЛ. - Ленинград: Изд-во АН СССР, 1926. - Т. 1,
вып. 1: Повестьвременных лет. - VIII с., 286 стлб.
12. Лексикон словенороський Памви Беринди / Памво Беринда; підгот. тексту,
вступ. ст. В. В. Німчук; відп. ред. К. К. Цілуйко. - Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. -
XL, 272 с. - (Пам’ятки української мови XVII ст. Серія наукової літератури).
13. Летописный сборник, именуемый Патриаршей или Никоновской летописью
/ / ПСРЛ. - Москва: Языки русской культуры, 2000. - Т. 9. - XXXII с., 288 с.;
Т. 10. - IV с., 244 с.
14. Летописный сборник, именуемый Тверскою летописью / / ПСРЛ. - Санкт-
Петербург: В типографии Леонида Демиса, 1863. - Т. 15. - VII с., 504 с.
15. Летопись Несторова, по древнейшему списку мниха Лаврентия / Издание про­
фессора Тимковского. - Москва: В Университетской Типографии, 1824. - VIII,
105 с.
16. Літопис руський / Переклад з давньорус. Л. Є. Махновця. Відп. ред. О. В. Мишанич. -
Київ: Дніпро, 1989. - XVI с., 591 с.
17. Львовская летопись / / ПСРЛ. - СПб: Типография М. А. Александрова, 1910. -
Т. 20, первая половина: - IV с., 418 с.
74 Юрій Диба

18. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам /

Составил И. И. Срезневский. - Санкт-Петербург: Типография Имп. АН, 1895. -
Т. 1 (А-К). - ХІ с., 1419, 49 стлб.
19. Орлов Р С. Про функціональне призначення київського капища / Р С. Орлов / /
Історія Русі-України (історико-археологічний збірник). - Київ: Інститут архео­
логії НАН України, 1998. - С. 193-208.
20. Повесть временных лет / Перевод Д. С. Лихачева и Б. А. Романова. Под ред. В. П.
Адриановой-Перетц. - Москва; Ленинград: Изд-во АН СССР, 1950. - Ч. І: Текст
и перевод. - 405 с.
21. Повесть временных лет / Подготовка текста, перевод, статьи и комментарии
Д. С. Лихачева. Под ред. В. П. Адриановой-Перетц. - 2-е изд., испр. и доп. - Санкт-
Петербург: Наука, 1996. - 669 с. - (Литературные памятники).
22. Повесть временных лет. - Москва; Augsburg: Im Werden Verlag, 2003. - 93 с. -
(Памятники литературы).
23. Повесть временных лет / Пер. с древнерусского Д. С. Лихачева, О. В. Творогова.
Коммент. А. Г. Боброва, С. Л. Николаева, А. Ю. Чернова при участии
А. М. Введенского и Л. В. Войтовича. - Санкт-Петербург: Вита Нова, 2012. -
512 с.: 186 ил. - (Фамильная библиотека: Героический зал).
24. Повесть временных лет / Сост., примеч. иук. А. Г. Кузьмина, В. В. Фомина. Вступ.
ст. и перевод А. Г. Кузьмина. Отв. ред. О. А. Платонов. - Москва: Институт рус­
ской цивилизации, Родная страна, 2014. - 544 с.
25. Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, піс­
ляслово, комент. В. В. Яременка. - Київ: Рад. письменник, 1990. - 558 с.
26. Повість минулих літ літопис / Переказ В. Близнеця. - К.: Веселка, 1982. - 226 с.
27. Полевой Н. О медных капищах и медных конях, упоминаемых в летописце пре-
подоб. Нестора / Николай Полевой / / Отечественные записки / Издаваемые
Павлом Свиньиным. - Санкт-Петербург: В Типографии В. Павильщикова,
1823. - Ч. 16. - № 42: октябрь. - С. 51-72; № 43: ноябрь. - С. 52-72, 198-233.
28. Российская летопись по списку Софейскому Великаго Новаграда. - Санкт-
Петербург: При Императорской Академии Наук, 1795. - Ч. 1. - [7], 372 с.
29. Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.): В 10 т. / Главн.ред. Р. И. Аванесов. -
Москва: «Русский язык», 1991. - Т. 4 (изживати - моленийє). - 559 с.
30. Слово о некоем блуднице иже милостыню творя, а блуда не остася. - [Електронний
ресурс] / Режим доступу: http://sobornik.ru/text/prolog/prolog06-08/page/
prolog08-12.htm
31. Софийский временник или Русская летопись с 862 по 1534 год / Издал Павел
Строев. - Москва: В Типографии Семена Селивановского, 1820. - Ч. 1: С 862 по
1425 год. - XXVII, : 458 с. 3 ил.
32. Татищев В. История Российская с самых древнейших времен / Василий
Татищев. - Москва: Напечатано при Имп. Московском Университете, 1773. -
Кн. 2. - [6 с.], 536 с.
33. Типографская летопись / / ПСРЛ. - Петроград: 2-я Государственная типогра­
фия, 1921. - Т. 24. - [3 с.], 271 с.
KopeyHCbKi «Kamima» BoAoduMupa CeamocAaeoeuua 75

34. Adelung F. Die Korssunschen Thüren in der Kathedralkirche zur heiligen Sophia in
Nowgorod / Friedrich Adelung. - Berlin: Bey Georg Reimer, 1823. - 166 s., 8 tab.
35. Apple R. Pillars of the Temple / Raymond Apple / / The Jewish Bible Quarterly. -
Jerusalem, 2014. - Vol. 42, no. 4, October-December. - P. 221-228.
36. Barry F. Disiecta membra Ranieri Zeno, the Imitation of Constantinople, the Spolia
Style, and Justice at San Marco / Fabio Barry / / San Marco, Byzantium, and the
Myths of Venice. - Washington: Dumbarton Oaks Research Library and Collection,
2010. - P. 7-62.
37. Millin A. L. Dictionnaire des beaux-arts / Aubin Louis Millin. - Paris: Chez Desray,
Libraire. - T. 1. - VIII, 819 p.
38. Nelson R. S. The History of Legends and the Legends of History. The Pilastri Acritani
in Venice / Robert S. Nelson / / Ibid. - P. 63-90.
ВПБА
Волинська православна богословська академія
Української Православної Церкви Київського П атріархату

Волинський Благовісник: богословсько-історичний науковий

журнал Волинської Православної Богословської Академії
Української Православної Церкви Київського Патріархату /
ред.кол.: протоієрей Володимир Вакін (голов. ред.) [та ін.]. -
Луцьк: Видавництво Волинської православної богословської
академії ЕІК'П ^ 2016. - №4. - 352 с.

вул. Градний узвіз 5, м.Луцьк,

Волинська обл., 43025
Тел..: (0332) 723212, (0332)726072
Е-mail: info.vpba@gmail.com
Нomepage: www.vpba.com

Коректор - Хоміч Міла Максимівна

Формат 70X100 1/16

Гарнітура Арно. Друк офсетний.
Ум.друк.арк. 20,55.
Тираж 500 прим.