Науково-теоретичний журнал Інституту українознавства

при Прикарпатському національному університеті їм. Василя Стефаника

Заснований у вересні 1998року.
Виходит ь один р а з на рік.
ЗМІСТ
МОВА
В асиль Ґ р ещ у к Діалектне слово в художній м о в і.............................................................................З
Ром ан Б а ч к у р Теоретичні аспекти дослідження словотвірної детермінації............................ 12
В олодимир Б а р ч у к Поліпредикативний комплекс та система таксисних п реди катів ........ 20
Іри н а Д ж очк а Семантичний простір слова зграя в сучасній українській мові........................31
М ирослава Б аган Функціональне навантаження заперечення в українському фольклорі.........47
В ал енти на Ґ р е щ у к Лексичні гуцульські діалектизми у творах В. Сичевського.................... 55
О ксан а С ем ен ю к Оцінний компонент у семантиці предикативів емоційного стану......... 63
Н атал ія П о сл ав ськ а. А д’єктивний блок словотвірних парадигм дієслів із
семою руйнування о б ’єкта....................................................................................................................... 72
Я ри н а Б и т к ів с ь к а Граматичне засвоєння англійських запозичень
в іменниковій підсистемі української м ови ........................................................................................ 78
Іри н а Б абій Дескриптивні номінації-синекдохи у художньому тексті:
комунікативно-прагматичні особливості............................................................................................. 86
О лена К ум еда М овні погляди П. Куліша і мова його творів.........................................................91
Ір и н а Г ум еню к Реалізація модальної функції інтер’єктивів у структурі висловлення........97
Н адія Вебер П різвищ а в основах мікроойконімів Івано-Франківщини.................................... 107
О ксан а Г авадзин Назви прикрас у говірках П окуття................................................................... 121
О лексій Воробець Прийменниково-субстантивний комплекс
у семантико-синтаксичній структурі висловлення.......................................................................... 128
4 ЛІТЕРАТУРА, ФОЛЬКЛОР
Віталій К ононенко “Тиша битви виліплена з крику...” (поетичне слово Миколи
Вінграновського).......................................................................................................................................136
Роман П іхм ан ец ь Ж анрова своєрідність циклу „Село за війни” Марка Черемшини........ 146
Н атал ія М аф ти н Національний модус інтернаціонального жанру:
новела Валер’яна Підмогильного “Військовий літун” ................................................................... 183
О лег П и л и я ’ю к Літературознавча думка в письменстві України-Русі
епохи середньовіччя ІХ -Х У століть...................................................................................................190
О льга Д еркачова Реалізація архетипного образу Великої Матері у ліриці В.Симоненка.........197
Василь Ів аш к ів Історична драма Івана Тобілевича “Гандзя”: питання змісту і поетики..........206
Т етян а М узи к а Сакральне і профанне у художньо-образній структурі
7 6 7 2 34 ‘с м -
роману Василя Барки “Рай” .................................................................................................................. 216
ІСТОРІЯ, ПОЛІТИКА, ПРАВО
В асиль М ар ч у к Галичани в боротьбі за Карпатську У країн у................................................... 225
Сергій А дамович Соціально-економічна і політична криза в Україні
на початку 90-х років XX сг. як фактор дезінтеграції держави.........................................................234
М и кола Г ен и к Польсько-українське примирення у політичній діяльності
Літературного інституту в Парижі............ ..........................................................................................242
М ихайло П ан о ч ко Кость Левицький як дослідник української правничої
термінології (за матеріалами німецько-українських правничих словн и ків)...........................254
В ікторія Д р у к Український туризм: історичний розвиток та сучасне
правове регулю вання............................................................................................................................... 260
ОСОБИСТІСТЬ, ЕТНОС, МЕНТАЛЬНІСТЬ
О л ь га С л о н ьо в ськ а Українська національна ідея у творчості Ліни К остен ко ................... 270
Л ев П олю га М овні тенденції у щоденному мовленні молодих лю дей................................... 304
Я росл ав Я р ем к о Концепт «цілого чоловіка» у дискурсі Івана Франка:
когнітивно-комуні кативний аспект................................................................. ....................................309
М и к о ла В аси л ь ч у к Літературна й народознавча праця Софрона Витвицького..................331
С вя то сл ав К и я к Історичний досвід подолання українським християнством
суспільно-секулярних та глобальних викликів................................................................................ 340
В аленти на Б о д ак Синтез релігійного та етнічного в культурній
ідентифікації українства......................................................................................................................... 349
 МИСТЕЦТВО

С вітл а н а Л у ц а к Домінування операції зіпротиставлення при формуванні

рецептивної оцінки (на матеріалі зразків української літератури межі
ХІХ-ХХ століть з музичними вкрапленнями)................................................................................. 364
Тарас Ткачук Найбільша пам'ятка культури Трипілля-Кукутень
Тальянки - поселення чи сакральний центр?...................................................................................378 У Д К 8 Г 2 8 2 : 821.161.2
Ігор Коваль Посадські церкви Галицько-Волинської Русі ХІ-ХІІІ ст.....................................388 ББК 81.2(Ук.)
Зоряна Лукомська Палац Потоцьких у місті Івано-Франківську............................................ 397
Ірина Чмелик У країнська тем атика у пластиці Г ригора К рука.......................................... 407 Василь Ґрещук
Тамара Касьяненко Драматургічно-театральний концептуалізм Івана Зубенка
(на матеріалі статті “В справах театральних”) ........................................................ .......................414
ДІАЛЕКТНЕ СЛОВО В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
ТЕКСТИ
У статті розглянуто особливості використання діалектного слова в
Петро Шекерик-Доників. Дідо Иванчік (неопублікована частина)...........................................419 художньому тексті. Висвітлено аспекти вивчення взаємодії літературної мови і
територіальних діалектів у мові художній мові. Використання діалектних рис у
РЕЦЕНЗІЇ
художньому тексті аналізується також як проблема інтертекстуальності.
Василь Ґрещук Інтертекстуальність в українському художньому дискурсі: Ключові слова: діалектизм, текст, художня мова, література мова,
лінгвістичний асп ект.............................................................................................................................. 437 інтертекстуальність.
Василь Ґрещук, Роман Бачкур Динаміка сучасної української м о в и .................................. 442
Любов Пена Різноаспектне дослідження глибин рідної м о в и .................................................. 445 Одним із важливих завдань сучасної україністики є проблема взаємодії
Віталій Нагірний Перша колективна монографія з вивчення П окуття.................................449
української літературної мови і територіальних діалектів, оскільки вона дає
ХРОНІКА змогу глибше з’ясувати формування й розвиток літературної мови, роль
Ганна М арчук Художньо-смислові координати творчості Леся М артовича....................... 458 місцевих говорів у її становленні, субстратну основу її фонетики, лексичного
складу й граматики, особливості її нормалізації і кодифікації. Цікавий і
Головний редактор ВАСИЛЬ ҐРЕЩУК, докт. філол. наук, проф. надійний матеріал щодо вивчення взаємодії літературної мови й діалектів
заховує мова української художньої літератури, в якій з самого початку її
Рецензенти:
Мар’ян Скаб, докт. філол. наук, проф. Чернівецького національного університету імені
формування діалектний компонент більшою чи меншою мірою присутній і
Ю. Федьковича; Любомир Сеник, докт. філол. наук, проф. Львівського національного університету значущий. Мова белетристики виступає середовищем, у якому здійснюється
ім. Івана Франка. безпосереднє контактування діалектної і літературної форм мови. “Художній
Редакційна колегія: текст, у межах якого контакіують літературний і діалектний варіанти мови,
Докт. філол. наук, проф. Дмитро Бучко, докт. філол. наук. проф. Марія Голянич, докт. філол. наук, виступає як статична й постійна величина, здатна в однаковому вигляді
проф. Ніна Гуйванюк, докт. філол. наук, проф., член-кор. НАН України Микола Ільницький, докт. влитися в мовний досвід великої кількості носіїв даної мови. Статус такого
істор. наук, проф. Микола Кугутяк, докт. філол. наук, проф. акад. АПН України Віталій Кононенко,
докт. філол. наук, проф. Богдана Криса, докт. юрид. наук, проф. Володимир Луць, докт. істор. наук., тексту підтримується авторитетом, властивим друкованому слову взагалі і
проф. Василь Марчук, докт. філол. наук, проф. Володимир Матвіїшин, докт. філол. наук, художній літературі зокрема Тому діалектизми в художньому тексті не
проф. Богдан Мельничук, доет. психол. наук, проф. Віктор Москалець, канд. філол. наук, доц. викликають однозначно негативну оцінку. їх писемна фіксація сприяє
Роман Піхманець (відлов, секретар), докт. екон. наук, проф. Михайло Романюк, докт. істор. наук,
проф. Борис Савчук, докт.ф^о(г.ііа)<і*.0$оф. Тарас Салига, докт. філол. наук, проф. Степан Хороб, зосередженню уваги на них, а з цього випливає потреба зрозуміти діалектизм,
! Й риларввгг полйол: Цепендаїдокт.’мистецтвознавства, проф. Мирон Черепанин. осмислити мотиви його включення в текст. Як наслідок, діалектизми входять у
імені Василя Стефаника мовну свідомість читачів - носіїв літературної мови” [9,59].
•; Адреса редакції: 76000, Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57
Причини використання діалектних одиниць у художньому тексті
Бачкур, Роман Піхманець бувають різними. На початку становлення української літературної мови, коли
комп’ютерний набір та верстка - Роман Бачкур.
“українському слову приходилось здобувати нові поля невідомих досі понять”
’ інв. № ___ _________ - — -----------
‘ Засновник-Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника [21, 275], діалектні одиниці потрапляли в художню мову не задля її стилізації
Свідоцтво про реєстрацію Серія КВ № 3489 від 23.09.1998р., видане Міністерством інформації України під певний говір, імітації мови реальних прототипів героїв літературного твору
Видавець - Інститут українознавства при Прикарпатському національному університеті ім. В.Сгефаника
з відповідною стилістичною функцією, а внаслідок недостатнього вироблення
літературно-нормативного стандарту та орієнтацією на народно-розмовне
Підп. до друку 30.03.2011. Формат 70x108/16. Папір офсетний. Друк на ризографі. мошіення як основу створення літературної мови. Значна частина діалектних
_______ Умов, друк арк 53,5. Тираж 300 прим. Зам. №44. Ціна за домовленістю.
Оригінал-макет підготовлено в Інституті українознавства
елементів із говірок місця народження й проживання письменника мимоволі
при Прикарпатському національному університеті ім. Василя Стефаника вживалися як у авторській мові, так і мові персонажів його творів як звичайні
Видавництво Прикарпатського національного мовні одиниці, що надаються для творення художніх тестів. Однак із часом,
університету імені Василя Стефаника коли словник і граматика літературної мови достатньою мірою були
76025, Івано-Франківськ, вул. С.Бандери, 1 © Інститут українознавства
при Прикарпатському національному
університеті ім. Василя Стефаника, 2010-201 і
У ДК 902 Щодо Косенівки, на якій розкопано 5 будівель, думки дослідників
ББК 63.4 розійшлися, і . Мовша вважала, що вона співіснувала з томашівськими
Ткачук Тарас пам’ятками, а походження Косенівки і споріднених з нею пам’яток
пов’язане з міграцією (за термінологією дослідниці)” жванецької
культури” із Середнього Подністров’я [16, 10]. Натомість на думку С.
Н А Й БІЛЬШ А П А М ’ЯТКА КУЛЬТУРИ ТРИ ПІЛЛЯ-КУКУТЕН Ь
Рижова і В. Круца, косенівська група існувала після томашівської групи,
ТА ЛЬЯН КИ - П ОСЕЛЕННЯ ЧИ СА КРАЛЬН И Й ЦЕНТР? наприкінці етапу С І. Поява цих пам’яток викликана міграцією носіїв
традицій Варваровки XV із Пруто-Дністровського межиріччя і
У статті здійснено спробу інтерпретації великої трипільської пам ’я тки
Крутобородинець II із верхньої частини Середнього Подністров’я [8, 54].
Тальянки. Традиційно вважалось, що вона була поселенням, але чимало фактів
дозволяють піддати сумніву цей погляд.
Дослідники не сумніваються, що великі трипільські пам’ятки були
К л ю ч о в і с л о в а : к у л ь ту р а Т р и п іл л я -К у к у т е н ь , в е л и к і п о с е л е н н я , ен ео л іт,
поселеннями.
к е р а м ік а , к у л ь т у р н и й ш ар. Згідно останніх підрахунків, населення найбільших трипільських
пам’яток томашівської групи становило в Майданецькому - 7 - 10 тис.
Відкриття великих трипільських поселень у 70-х роках минулого чоловік [25, 113]. На переконання ж В. Круца Майданецьке заселяло
століття на Черкащині було апогеєм трипіллезнавства. Воно стало більше 8 тис. чоловік [9, 126]. У Тальянках, за його ж підрахунками, жило
можливим завдяки співпраці авіаторів і дешифрувальників аерознімків, більше 14 тис. осіб [9, 126].
геофізиків і археологів. Для Майданецького у київській лабораторії отримані радіокарбонні
У 1960-1970 роках, дешифруючи зроблені з літаків фотографії, дати: Кі-1212, 4 600 ± 80 В.Р, 3 500 - 3320 В.С. (р. до н. е.). Натомість у
К. Шишкін виявив на них великі трипільські пам’ятки: Сушківку - 27 га, берлінській лабораторії отримана трохи інша дата: ВІп-2087, 4 890 ± 50
Красновставку - 30 га, П ’яніжкове - 60 га, Косенівку - 70 га, Вільховець - В.Р, з 780 - 3 680 В.С. ( р. до н.е.). [19, 125]. Для Тальянок киівська
110 га. Найбільшими із них виявилися Веселий Кут - 150 га, Небелівка - лабораторія дала серію з чотирьох дат: Кі-6865, 4 755 ± 50 В.Р, 3 565 ± 81
250 га, Доброводи - 250 га, Майданецьке - 270 га і Тальянки - 450 га. В.С (р. до н.е.); Кі-6866, 4 720 ± 60 В.Р, 3 475 ± 96 В.С. (р. до н.е.); Кі-6867,
Дослідник помітив цікаву закономірність - кожна велика пам’ятка мала 4 810 ± 55 В.Р, 3 586 ± 66 В.С. (р. до н.е.); Кі-6868, 4 780 ± 60 В.Р, 3 575 ±
свої особливості у забудові. Крім великих пам’яток, він виявив також 76 В.С. (р. до н.е.) [27, 79].
багато малих трипільських поселень [24,32 - 40]. Думки археологів суттєво розходяться коли починається
На деяких великих трипільських пам’ятках геофізики В. Дудкін, Г. інтерпретація статуса великих трипільських пам’яток. Більшість
Загній В. Голуб та О. Хоменко провели геомагнітні зйомки Після їх трипіллезнавців вважає, що це були великі села. Вони вказують на
дешифрування було отримано плани Федоровки (Михайлівки) —близько відсутність монументальної архітектури, міст і писемності [10, 73]. Цих
100 га, Глибочка - близько 200 га, Майданецького і Тальянок (рис. 2) [З, дослідників можна назвати традиціоналістами. Вони розглядають
3 0 4 -3 1 4 ]. трипільську культуру як явище первісного суспільства [12, 8]. Такий
Великі трипільські пам’ятки одразу викликали неабиякий інтерес у погляд увійшов до узагальнюючих праць з прадавньої історії України.
археологів. Для їхнього вивчення в Інституті археології Академії наук Крім того, більшість із них не “ вірить” радіокарбонним датам, які часто
України була створена Трипільська експедиція. Вона складалася із руйнують еволюційні схеми традиціоналістів. Найбільше досягнення
читирьох загонів: один під керівництвом О. Цвек вивчав Веселий Кут, традиціоналістів припадає на середину 1980-х років, коли на основі
другий (керівник М. Шмаглій) - Майданецьке, третій (керівник В. Круц - еволюції форм посуду і його орнаментації була створена хронологічна
Тальянки, четвертий - Доброводи і Косенівку (керівник Т. Мовша). шкала розвитку томашівської групи [8, 45 - 56].
В результаті досліджень була визначена приналежність великих Російський вчений В. Массон висловив ідею про перехідний час від
пам’яток до декількох локальних груп, які займали Буго-Дніпровське первісного і класового суспільства, який він пропонував назвати “ раннім
межиріччя в енеоліті. На думку О. Цвек, Веселий Кут, на якому розкопано комплексним суспільством’'. Археологічним свідченням такого
24 будівлі, належав до східного ареалу трипільської культури етапу ВІ-ВЇІ суспільства були великі поселення, монументальні культові центри або
[21, 175-179]. Останнім часом О. Цвек вважає можливим виділити цей поховальні споруди. Трипільські великі пам’ятки, на його думку, свідчили
ареал в окрему Східнотрипільську культуру [22, 3 - 1 2 ] . про неурбанізованний шлях розвитку коплексного суспільства, на відміну
Дослідники дійшли згоди, що Майданецьке, на якому розкопано від ранньоземлеробських культур Близького Сходу і Середньої Азії [13, 8-
близько 50 будівель, Тальянки (до 2003 року розкопано 33 будівлі) і 9]-
Доброводи (розкопано 3 будівлі) належало до томашівської локальної Інші дослідники, яких можна назвати модерністами,
групи етапу СІ [25, 122 - 125; 8, 47 - 49]. На основі аналізу еволюції форм використовують таку саму схему розвитку людства - первісне суспільство
посуду і його орнаментації, утверджено думку, що найбільші пам’ятки - класове суспільство. Але вони розглядають трипільську культуру як
Майданецьке і Тальянки існували одночасово і належали до третьої фази цивілізацію, а великі трипільські пам’ятки як початкові фази зародження
міст чи протоміста. Головними аргументами для них слугують кількість
розвитку томашівської групи [8, 49; 25, 124].
населення, фортифікаційні споруди (житлові стіни), громадські споруди,
початок зародження писемності [25, 128].
Єдиної думки стосовно причин виникнення великих трипільських
пам’яток немає. Частина традиціоналістів вважає, що їхня поява
зумовлена не економічною доцільністю, а викликана загрозою з боку
степового населення [10, 72]. Погляди інших співпадають з думками
модерністів про те, що виникнення великих трипільських пам’яток
повязане з конфліктами поміж самими носіями трипільської культури [7,
12; 25, 131].
Автор цих рядків належить до деконструктивістів. Ми вважаємо, що
наші знання про прадавню історію дуже відносні. Всі тексти, навіть
написані захмарними авторитетами, являють собою більше чи менше
аргументовані гіпотези. Кожна узагальнююча праця з трипіллезнавства
репрезентує рівень знань і методів того часу, коли вона була написана,
тому дослідження культури Трипілля-Кукутень, на нашу думку, ніколи не
завершиться.
Як вже згадувалося, одна з найбільш запеклих дискусій точиться
між традиціоналістами і модерністами щодо статуса культури Трипілля-
Кукутень. Модерністи називають її цивілізацією, традиціоналісти це
заперечують.
Якщо розглядати цю культуру згідно археології Г. Чайлда, то
Трипілля-Кукутень не має яскравих проявів формальних рис цівілізації:
монументальної архітектури, яка б сильно різнилася від рядової забудови,
багатих поховань, що свідчило би про соціальну нерівність, і писемністі,
яка б фіксувала майнові і юридичні казуси. З цього погляду Трипілля-
Кукутень не можна вважати цивілизацією.
Але існує інше розуміння цивілізації. Воно грунтується на працях Г.
Гегеля, в яких цивілізація розглядається як матеріально-технічна база
духовної культури [17, 509]. Тому якщо виходити з такої позиції, то
культуру Трипілля-Кукутень можна називати цивілізацією. Тим паче, що
деякі західні дослідники (наприклад М. Гімбутас, Дж. Мелларт) вживали
цей термін у працях присвячених нео-енеоліту [1;14].
На нашу думку, щоб не виникало непорозумінь, філософське
підгрунтя важливо зазначати на початку дослідження з археології, як щось
на зразок символу віри у текстах Середньовіччя.
Як уже згадувалося, не менш запеклі суперечки між
традиціоналістами і модерністами точаться про статус великих пам’яток,
зокрема Майданецького і Тальянок.
На нашу думку, досліджуючи планування великих пам’яток важливо
враховувати праці з релігіознавства і лігвістичної семіотики. Як вважав
історик релігій М. Еліаде, давні люди у плануванні храмів, священних
осередків, поселень відображали картину світу [5, 28 - 39.]. Можливо, що
овальне планування трипільських великих пам’яток так само
відображають уявлення про світ тогочасного населення.
Дослідження із семіотики показали, що архаїчним людям властиво
сприймати світ як набір опозицій, серед яких дуже важливими є
просторова опозиція внутрішній / зовнішній. Головна ідея цієї опозиції -
виділення закритого, обмеженного простору, що гарантує захист від
зовнішнього світу. Вона відповідає опозиції свій / чужий [23, 114].
Зовнішній, чужий світ давня людина сприймала дуже негативно. Він,
згідно її уявлень, був заселений не тільки ворожими людьми, які завжди
демонізувалися, але й справжніми злими духами [5, 38].
Можливо, що спорудження великих за площею пам’яток
трипільської культури на північно-східному кордоні трипільської
ойкумени по сусідству з лісостеповим світом являло собою символічне
дійство. Трипільське населення споруджувало архітектурні картини свого
світу, повторюючи космогонію, на кордоні із іншим не трипільським,
чужим для них світом (рис. 1). Сам цей простір вимикав неспокій і
постійне очікування прояву не так, може, навіть реальних ворогів, ак
набагато страшніших потойбічних сил.
Наведені радіокарбонні дати великих поселень показують, що вони
синхронні таким пам’яткам кошиловецької групи Верхнього і Середнього
Подністров я з керамічними “ імпортами” бринзенської групи як
Більшівці (ур. Кути) - Кі 8273, 4 840 ± 80 В.Р, 3 610 ± 100 В.С. (р. до н. е.);
Кі 8772, 4 770 ± 80 В.Р, 3 520 ± 110 В.С. (р. до н. е.) [19, 213 - 214.] і
другій верстві печери Вертеба біля с. Більче Золоте - Кі-8271, 4 800 ± 100
В.Р. [28, 121]. Бринзенська група репрезентувала собою початок етапу С II
[14, 67; 4, 192] і саме під її впливами сформувалася кошиловецька група
Верхнього Подністров’я (рис.З).
Таким чином, відповідно до радіокарбонного датуванням, найбільші
трипільські пам’ятки Майданецьке і Тальянки належать до початку етапу
С II. Крім дат, на це вказують і керамічні “ імпорти” , знайдені серед
посуду Майданецького: наприклад, фрагмент зрізано-конічної миски
розмальованої із середини великими лінзоподібними овалами (рис. 4) [25,
108]. Такі розписи не властиві томашівській орнаментиці, зате їх
знаходимо багато на мисках поселень бринзенської групи. Окремі знаки,
як скажімо ряд У-подібних фігур, також властиві бринзенській
орнаментиці. На Майданецькому, крім посуду, знайдені глиняні
антропоморфні фігурки з такими елементами бринзенських традицій, як
проколи довкола голівок -” німби” (рис.5) [25, С. 113]. Отже, керамічні
комплекси великих томашівських пам’яток слід розглядати як архаїчні,
разом з ще більш архаїчним посудом східного ареалу.
Усі ці речі, знайдені у Майданецькому, несподівано підтвердили
згадувану гіпотезу Т. Мовші, про співіснування поселень косенівської
групи, сформованої внаслідок бринзенської (жванецької, за термінологією
Т. Мовші) міграції в буго-дніпровське межиріччя, з томішівською групою.
Наявність “ імпортів” із різних локальних груп - одна із рис, які
відрізняють Майданецьке від Тальянок (у Тальянках “ імпортів” майже
немає).
Дослідники, (і традиціоналісти і модерністи), пишуть про чисельне
населення Майданецького і Тальянок. Протягом свого життя, люди, що їх
населяли мали б залишити гори сміття (товстий культурний шар, за
археологічною термінологією). Воно — яскраве свідчення перебування і
життя людей [31]. Але у Майданецькому і Тальянках культурний шар поза
межами жител дуже тонкий. Власне щодо сміттєвих ям бачимо ще одну
відмінність між двома пам’ятками. У Майданецькому знайдено багато ям,
заповнених фрагментами посуду, глиняною обмазкою, кістками тварин
[25, 67, 70, 73 - 74, 75 - 76, С. 85 - 86.], що свідчить про життя тут людей.
 Натомість, у Тальянках господарських ям знайдено дуже мало.
Причому одна із них мала великі розміри і була майже порожньою [11,
74]. Виникає закономірне питання, куди так багато людей викидало своє
сміття ? 5 Енциклопедія Трипільської цивілізації / Дудкін В.П, Відейко М.Ю.
У Майданецькому і Тальянках знайдено дуже мало крем яних
знаряль праці і майже не знайдені відходи крем’яного виробництва [25,
106-107; 11, 63]. Вироби з кременя представлені лише знаряддями.
Нагадаємо, що у трипільсько-кукутенській ойкумені є ще одне місце, де
знаходили лише готові крем’яні знаряддя праці —печера Вертеоа біля с.
Більче-Золоте на Тернопільщині. Цю трипільську пам’ятку інтерпретують
як святилище або як схованку [28, 128; 20, 112].
Серед знахідок з Майданецького і Тальянок є чисельні глиняні
тягарці ткацьких верстатів і пряслиця. Дослідники вважають їх свідченням
домашнього ремісництва [25, 109 - 110; 11, 65]. Але прядіння і ткацто
мало у Давньому Світі яскравий ритуальний бік: ткачами були боги і
богині, вони ткали Всесвіт і долю [6, 274]. З ткацтвом, до слова, були
пов’язані статусні зміни у житті жінки. Наприклад, героїня “ Одисеї”
Пенелопа могла вийти вдруге заміж лише після того, як буде зіткане рядно
для поховання родича [2, 432].
У згадуваній печері Вертеба також знайдено багато пряслиць і
тягарців від ткацького верстата [18, 49 - 50] і навряд чи вони могли
слугувати у темній і вологій печері для прядіння ниток і ткацтва.
Майданецьке і Тальянки відрізняються і за архітектурою. Будинки
Майданецького, за данними дослідників, були з ’єднані глиняними
перемичками, що створювало овальну стіну [26, 12], а будинки Тальянок,
які створювали овали, таких премичок не мали. У Тальянках, на відміну
від Майданецького, була довга пряма алея. Вона знаходилась у північно -
західній частині поселення. Прями довгі алеї, дромоси, входи - прикметна
риса ранішої архітектури ронделів культури Лендель [30,141 - 153] і
мегалітів [29]. .
Цікавиво, що створення та існування Майданецького і Тальянок
припадає на час найбільш активного будування мегалітів у Західній
Европі [29, 283]. Ймовірно, що ці пам’ятки можна розглядати у світлі
мегалітичної ідеї. Великі трипільські комплекси побудовані не з каменя, а
з глини та дерева, і вони не мають слідів щоденного перебування людей.
Особливо це стосується Тальянок. Цю пам’ятку, виходячи з навелених
спостережень, ми схильні розглядати як священний центр, куди люди
приходили періодично для якихось ритуальних відправ, коли відбувалися
урочисті ходи прямою алеєю. Майданецьке ж із суцільними стінами більш
подібне на сховище, яке, втім, також має сліди ритуальних дій.
Література
1. Гимбутас М. Цивилизация Великой Богини: мир Древней Европьі /
Гимбутас М. Цивилизация Великой Богини: мир Древней Европьі -
М., Роспзн, 2006. - 572 С.
2. Гомер. Одиссея // Илиада, Одиссея. Библиотека всемирной
литературьі / Гомер. Одиссея ( пер. В. Жуковского). Илиада, Одиссея.
Библиотека всемирной литературьі —М., Художественная литература
1967.- С . 4 1 9 - 708.
З- Дудкін В. Шанування поселень Трипільської культури //
Планування поселень Трипільської культури // Енциклопедія
Трипільської цивілізації - К., Укрполіграфмедіа, 2004. - С. 304 - 314.
4. Дергачев В. Памятники позднего Триполья / Дергачев В.А.
Памятники позднего Триполья - Кишинев, Штиинца,1980. - 205 С.
5. Злиаде М. Священное и мирское / Злиаде М. Священное и мирское. —
М., Издательство Московского университета, 1994. - 143 С.
6. Злиаде М. Нити и марионетки // Мефистофель и Андрогин / Здиаде
М. Нити и марионетки // Мефистофель и Андрогин - Спб Алетейа
1998.- С . 275 -3 3 1 .
7. Збенович В. К проблеме крупних трипольских поселений // Тезисьі
докладов І полевого семинара “ Поселения-гиганти Трипольской
культурьі на Украине. / Збенович В.Г. К проблеме крупних
трипольских поселений // Тезисьі докладов І полевого семинара
Поселения-гигантьі Трипольской культурьі на Украине. / -
Тальянки, 1990. - С. 8 - 10.
8. Круц В. Фази розвитку пам’яток томашівсько-сушківської групи /
Круц В.О, Рижов С.М. Фази розвитку пам’яток томашівсько-
сушківської групи // Археологія. - К., Наукова думка, 1985 - № 5 1 _
С. 45 - 56.
9. Круц В. К истории населення Трипольской культурьі в междуречье
Южного Буга и Днепра /Круц В.А. К истории населення Трипольской
культурьі в междуречье Южного Буга и Днепра // Первобьітная
археология - К., Наукова думка, 1989. - С. 117 - 132.
10. Круц В. До проблеми поселень - гігантів Трипільської культури в
Буго - Дніпровському межиріччі // Матеріали міжнародної
конференції “ Трипільські поселення - гіганти” / Круц В.О. До
проблеми поселень - гігантів Трипільської культури в Буго -
Дніпровському межиріччі // Матеріали міжнародної конференції “
Трипільські поселення-гіганти” - К., Корвін пресс, 2003. - С. 71-73.
11. Круц В. Трипольское поселение - гигант Тальянки. Исследования
2001 г./ Круц В.А, Корвин - Пиотровський А. Г, Рьіжов С.Н.
Трипольское поселение - гигант Тальянки. Исследования 2001 г - К.,
Корвин пресс, 2001 - 109 С.
12. Массон В. Первьіе цивилизации. / Массон В.М. Первьіе цивилизации
- Л., Наука, 1989. -2 7 5 С.
13. Массон В. Трипольское общество и его социально-зкономические
характеристики // Тезисьі докладов І полевого семинара “ Поселення -
гигантьі Трипольской кульїурьі на Украине. / Массон В.М.
Трипольское общество и его социально-зкономические
характеристики // Тезиси докладов І полевого семинара “ Поселення -
гигантьі Трипольской культури на Украине. - Тальянки 1990 - С 8
- 10 . ‘
14. Мелларт Дж. Древнейшие цивилизации Ближнего Востока./ Мелларт
Дж. Древнейшие цивилизации Ближнего Востока —М., Наука, 1982. —
149 С.
15. Маркевич В. Позднетрипольские племена Северной Молдавии. /
Маркевич В.И. Позднетрипольские племена Северной Молдавии. -
Кишинев, Штиинца,1981. - 194 С.
16. Мовша Т. Жванецька лінія розвитку Трипілля-Кукутені в Південному
Побужжі // Тези доповідей VII Подільської історико-краєзнавчої
конференції. / Мовша Т.Г. Жванецька лінія розвитку Трипілля-
Кукутені в Південному Побужжі // Тези доповідей VII Подільської
історико - краєзнавчої конференції. —Кам’янець-Подільський, 1987. -
С. 9 - 11.
17. Першиц А. Примечания // Тайлер 3. Б. Первобьітная культура /
Першиц А.И. Примечания // Тайлер 3. Б. Первобьгшая культура / -
М., Издательство политической литературьі, 1989. - 509 С.
18. Сохацкий М. Археологічні розкопки в печері Вертеба біля с. Більче
Золоте в 1996 - 1998 роках // Археологія Тернопільщини. / Сохацкий
М. Археологічні розкопки в печері Вертеба біля с. Більче Золоте в
1996 _ 1998 роках // Археологія Тернопільщини - Тернопіль, Джура,
2003.- С . 4 5 - 5 9 .
19. Ткачук Т. Конец зтапа С І и начало С II Трипольской культури
Верхнего Поднестровья ( на материалах поселення Бальшивци) /
Ткачук Т. Конец зтапа С І и начало С II Трипольской культури
Верхнего Поднестровья ( на материалах поселення Бальшивци) //
Зігаіиш Ріиз. - № 2. - Кишинев, Вьісшая антропологическая школа,
2 0 0 2 .-С. 19 6 -2 1 7 .
20. Ткачук Т. Фази розвитку і відносна хронологія шипинецької групи
археологічних пам’яток / Ткачук Т. Фази розвитку і відносна
хронологія шипинецької групи археологічних пам’яток // Записки
Наукового товариства ім. Шевченка. - Львів, 2002.- Т. ССХЬП/. - С.
88 - 114.
21. Цвек Е Трипольские поселення Буго - Днестровского междуречья (к
вопросу о восточном ареале культури Кукутени - Триполье) /Цвек Е.
В. Трипольские поселення Буго-Днестровского междуречья (к
вопросу о восточном ареале культури Кукутени - Триполье //
Первобитная археология. Поиски и находки. — К., Наукова думка,
1980. - С . 163 - 185.
22. Цвек О. Поселення Східнотрипільської культури (Короткий нарис) /
Цвек О.В. Поселення Східнотрипільської культури (Короткий нарис)
- К., 2006. - 85 С.
23. Цивьян Т. Лингвистические основьі балканской модели мира. /
Цивьян Т.В. Лингвистические основи балканской модели мира. - М.,
Наука, 1990. - 203 С.
24. Шишкін К. З практики дещифрування аерофотознімків у
археологічних цілях / Шишкін К.В. З практики дещифрування
аерофотознімків у археологічних цілях // Археологія - № 10.- К.,
Наукова думка, 1973. - С. 32 - 41.
25. Шмаглий Н. Майданецкое-трипольский протогород /. Шмаглий Н.М,
Видейко М.Ю. Майданецкое — трипольский протогород // 8ігаішп
РІІІ5. - № 2 - Кишинев, Вьісшая антропологическая школа, 2002 - С
4 4 - 136.
26. Шмаглій М. Пізньотрипільське поселення поблизу с. Майданецьке на
Черкащині // Шмаглій М.М. Великі трипільські поселення і проблеми
ранніх форм урбанізації./ Шмаглій М.М, Відейко М.Ю.
Пізньотрипільське поселення поблизу с. Майданецьке на Черкащині //
Шмаглій М.М. Великі трипільські поселення і проблеми ранніх форм
урбанізації - К., Тираж, 2001. - С. 10 - 22.
27. КІосЬко V. КасІіосагЬоп сіаіез &от їЬе Уатпауа сиІШге Ьагго\у аі їЬе
Тгіроіуе сиїїиге “ §іапї зеПІетепІ” пеаг Таїуапкі / КІосЬко V.!, Кгиіз
\'.А . КасІіосагЬоп сіаіез ітогп їЬе Уатпауа сиїїиге Ьагго^ аі їЬе Тгіроіуе
сиїїиге ’‘§іапІ зеїїіетепі” пеаг Таїуапкі // Ваіііс-Ропііс зіисііез. - уоі 7 -
Рогпап, 1999. - Р. 72-79.
28. Касіго\у 8. 8рга\Уогсіапіе ге зіисііош і \уупікі апаїіг таІегіа!о\у
гаЬуіко\уусЬ киїїигу Тгуроізкіе] г Віїсга 21оІе§о гпа^иіасусЬ зіе \у
гЬіогасЬ Мигеигп АгсЬео1о§ісгпе§о ш Кгако\уіе / Кас1го\у 8, ЗокЬаскіу
М, ТкасЬик Т, Тгеїа Е. 8рга\уогс1апіе ге зІис1іо\у і \уупікі апаїіг
шаїегіаіоду гаЬуіко\уусЬ киїїигу Тіуроізкіеі 2 Віїсга 21оіе§о
гпа^ціасусЬ зіе \у гЬіогасЬ Мигеиш АгсЬео1о§ісгпе§о \у Кгако'ліе/ //
Маїегіаіу агсЬеоіо§ісгпе. Т. XXXIV. - Кгако\у, Бека, 2003 - 8 53 -
143.
29. 29 Кггак 2. Ме§а1іІу Еигору./ Кггак 2. Ме§а1іІу Еигору./ —\¥агзга\уа,
\Уус1а\упісІ\Уо паикоше Р \Ш , 1994. - 525 8.
30. РосіЬогзку V, Коуагпік І. Біїсі кги§оуа оЬгагепі -гопсіеіу // Ргауек
шікгоге§іопи Роїока Тезеїіску/ Шапоуку. К ргоЬІетаїісе ргауекусЬ
зосіаІпісЬ зігикіиг. / РосіЬогзку V, Коуагпік і. Оіїсі кги§оуа оЬгагепі -
гопсіеіу // Ргауек тікгоге§іопи Роїока Тезеїіску/ Шапоуку. К
ргоЬІетаїісе ргауекусЬ зосіаІпісЬ зігикіиг. - Вгпо, Мазагукоуа
Ііпіуеггіїеіа у Вгпе, 2005. - 8. 141 - 153.
31. К аї^е XV. КиЬЬісЬ! ТЬе агсЬаео1о§у оґ §агЬа§е./ К аї^е Ш, МигрЬу С.
КиЬЬісЬ! ТЬе агсЬаео1о§у оґ §агЬа§е. — Тисзоп, ТЬе Цпіуегзіїу оГ
Агігопа Ргезз, 2001. - 263 Р.
Таї’іакі із іке Ьі§£езІ Тгіроіуап з ііе (Скегказк йізігісі, 1/кгаіпе) ікаї сомегесі а
зиг/асе о / аЬоиІ 450 кесіагез. Сеота§пеІіс ргозресІіп% зко-нз (о из, ікаї іке зііе каз
оуаі вігисіиге апсі Іоп§ аііеу іп іке погікегп-ч/езіегп раїї. Мозі агскаеоіо^ізіз Ьеііеме
ікаї ТаГіапкі імаз а зеїііетепі ч/іік тоге Ікеп 14 000 рориіаііоп. Виї зоте
оЬзетаїіопз о / ехсамаїіопз сіаіа поі а§гее м>іік зиск іпіегргеїаііоп. Ткеу аге: І. Тке
сиііигаї Іауег із \>егу ікіп; 2. Тке §агЬа§е Ьеім/ееп іке Ьиіїсііп^з каз Ьееп/оипсіесі мету
гаге; 3. Неге ікеге аге опіу /ем> рііз; 4. Тке рііз аге аітозі етріу; 5. N 0 ріасе /ог
ргосеззіп^/ііпі, зіопез ог Ьопез Іооіз кауе Ьееп ехсамаїесі; 6. Рііпі апсі зіопе іпсіизігу
із уегу роог.
І ікіпк іке рориіаііоп каме Ьееп уізіієсі Іке ТаГіапкі опіу /гот Ііте Іо ііте, /ог
зресіаі оссазіопз (коїісіауз, /о г ехатріе). Опе аг^итепі із ікаї іп оікег оссазіопз п’є
касі Ьееп ехссмаїесі тоге §агЬа§е Ііке оп зеїііетепіз.
Кеу могсіз: Тгуріїіа-Сисиїеп сиїїиге, Ьщ зеШетепіз, епеоііік, сегатіс, сиііигаї
Іемеї.
 В статье предпринята потлтка интерпретации большой трипольской
достопримечательности Тальянки. Традиционно спиталось, что она бьиа
поселенцем, но немало фактов позволяют подвергнуть сомнению зтот взгляд.
К л ю ч е в ь іе с л о в а : культура Тргтолья-Кукутень, большие поселения, ВїІсЬе 2о!оге \УепеЬа II їівГ) :*
& й
С»!О
ОІР

онеолит, керамика, культурний слой. А

*АХ. -ас »мс«*с ю с с д е -оос^ с у ж л с ухжслс
І І І *«І І
ВіізНпусі

ВНзНдосі ■иг т , то * 4 о е р II' м"

11 Л і
и
Таїіапкі

ї ї
Таїіалкі 1111 , ,
М І
Таїіапкі ю ш і- .ш ь а я г

X I
Таііапкі ЮІЙІ5 : 475ІІ.ЧІВР щ

Л І
2Ь\\ алес І К і :М
М>4
С В
Р

Стрілка - міграція бринзенської групи в Буго-Дністровське межиріччя.

2Ьу^апесІ Кі6
743і 4
5ІО
«ІО
вР

Рис. 3. Хронологічне розташування Тальянок.

: 4 Рис. 5. Глиняні
2 З Рис. 4. Керамічні “імпорти” з пам’яток ф нутиГ ^'
Рис. 2. Геомагнітні плани трипільських пам’яток косеювської групи у Майданецькому. Майданецького.
(1 - Могильна 3; 2 - Глибочок; 3 - Тальянки)