Vinograd: Praktichne vikoristannja: (Ukrainian edition)

літератури

Загальні відомості про культуру винограду

Виноград належить до родини Виноградових (Vitaceae Juss), яка нараховує біля 600 видів. Більшість з цих видів зростає в дикому стані майже у всіх країнах помірної, теплої та тропічної зони і з практичною метою людиною не використовується. Дикорослі форми зустрічаються, переважно у лісах, у долинах річок і на схилах гір. Деякі види ростуть у посушливих зонах – степах, саванах і, навіть, пустелях Південної Африки і Південної Америки, трапляються високо у горах (у Східних Гімалаях, 3300 м н.р. м.). На території країн СНД зростають види родів Вітіс, Ампелопсис і Партеноцісус.

Виноградні – деревні повзучі ліани, рідше прямостоячі чагарники і невисокі дерева з опадаючими листками і видовженими міжвузлями. Рослини полігамно однодомні або дводомні(роди Вітіс, Тетрастігма), з двома типами галуження пагонів: моноподіальним і симподіальним. Пагони трав'янисті, мають вузли з супротивно розташованими на них листками і вусиками або суцвіттями(пагони деяких видів роду Ціссус позбавлені вусиків і, навіть, листків). Пагони розвиваються з надземних бруньок минулорічного приросту, а у деяких видів роду Ампелоціссус – із бруньок потовщеного підземного стебла. Вусики роздвоєні або дещо розгалужені, для них характерна надзвичайна чутливість; у деяких представників роду Партеноціссус кінчики вусиків мають присоски. Листки почергові, прості, найрізноманітнішої форми: суцільні, лопатеві, пальчасто-розсічені або пірчасті, з двома спадаючими прилистками. У межах родини Vitaceae зустрічаються види з різними листками, галуженнями пагонів, суцвіть, квітками, плодами і насінням. З родини Виноградових тільки 20 видів введені у культуру для використання плодів або в якості підщеп. Усі вони належать до одного роду Вітіс – виноград, який нараховує біля 70 видів.

Для рослин роду Вітіс, на відміну від інших родів родини виноградових, характерні наступні основні ознаки: а) деревина дворічних пагонів жовто-коричнева; б) кора на пагонах відокремлюється у вигляді смужок; в) віночок відкривається знизу; г) рослини дводомні (тільки культивовані сорти і деякі здичавілі форми мають двостатеву квітку).

Про походження видів винограду можна судити на підставі даних палеонтології – науки, яка вивчає вимерлих тварин і рослин, що зростали в далекому минулому Землі, на підставі їх відбитків і зкам'янілих залишків частин в геологічних шарах різних епох.

Усі види винограду в минулому мали загального предка, але з часом, після роз'єднання материків і після льодовикових періодів, ареал роду Вітіс став розірваним. На сьогодні він складається з трьох груп: 1. Європейсько-азіатської 2. Східноазіатської3. Американської.

За даними де Кандоля і І.І. Вавілова, батьківщиною культурного винограду вважаються країни Закавказзя та Середньої Азії, а також прилеглі райони сходу (Іран, Афганістан, Мала Азія). Усі види роду Вітіс, не дивлячись на тривале роз′єднане існування, мають багато загальних ознак та біологічних властивостей.

Свіжий виноград – поживний продукт, який має дієтичне і лікувальне значення. В ягоді винограду при повному достиганні міститься 65-85% води, до 30%цукрів (глюкоза, фруктоза та іноді в невеликій кількості сахароза), від 0,5 до 1,4% органічних кислот (винна, яблучна та інш.), 0,15-0,9% білкових речовин, 0,3-0,5% мінеральних речовин – калій, кальцій, фосфор, залізо та інш., вітамінів на 100 гр. сирої речовини: А ( каротин) – 0,02-0,12 мг, В1 (тіамін, аневрин) – 0,25-1,25 мг, В2( рибофлавін) – сліди, С (аскорбінова кислота) – 0,43–12,2 мг, в дуже малих кількостях є В6( адермін), Р (цитрин).

Для споживання свіжого винограду на місці, а також для зберігання його впродовж зими і транспортування на великі відстані культивують столові сорти.

З винних сортів винограду отримують різні вина, шампанське, виноградний спирт, коньяк, а також безалкогольні продукти – виноградний сік, концентрати (бекмес), варення, маринади, компоти, мармелад та інші продукти. Спеціальні безнасінні, а такожкрупноягідні сорти винограду йдуть на сушіння для отриманнякишмиша, коринки і родзинок. Іноді насіння винограду використовують як сурогат кави; крім того, з насіння добувають масло.З відходів виноробства (вижимки, дріжджі) отримують виннокам’яну кислоту, винний камінь, сегнетову сіль, енотанін та інш..

До основних видів виноградно-виноробного виробництва належать: 1.Виноробство; 2. Вирощування винограду для споживання у свіжому вигляді; 3. Сушіння винограду. Приблизно 80% усієї світової продукції винограду використовується на вино, 16% споживається у свіжому вигляді і 4% йде на сушіння.Виноград і продукти його переробки застосовуються в багатьох галузях промисловості. Він культивується і з декоративною метою: на альтанках, терасах, а також вздовж огорож і стін будинків.

Академік В.Р. Вільямс говорив про виноград як про рослину, яка має найбільший коефіцієнт корисної дії. Вона уловлює кінетичну енергію сонячних променів і перетворює її в потенціальну енергію органічної речовини в найбільш цінній для людини формі - вуглеводів (глюкози і фруктози).

Виноградна рослина відрізняється ще іншими цінними біологічними властивостями.Завдяки глибокому проникненню кореневої системи і здатності витягувати з малозруйнованих мінеральних порід необхідні поживні речовини, виноград може зростати на неповнорозвинутих ґрунтах, а також материнських породах і характеризується відносно високою посухостійкістю.

Рис. 1 Пагін і стрижневий корінь пророслого насіння

Будова і розвиток виноградної рослини

Корінь виноградної рослини є одним з основних органів, який служить для прикріплення до субстрату, поглинання з нього води і поживних речовин, первинного перетворення деяких поглинутих речовин, синтезу органічних сполук, наступного переміщення їх в інші органи виноградної рослини, а також для видалення деяких продуктів обміну. При розмноженні винограду насінням, при проростанні утворюється сильний головний корінь, а від нього вже відходять бокові розгалуження. Головний корінь швидко росте і, внаслідок позитивного геотропізму, проникає вертикально в глибину ґрунту (Рис.1). Так утворюється стрижневий корінь. На ньому швидко утворюються кореневі волоски, а значно пізніше, в перициклі, зароджуються бокові корені першого порядку, з них – другого і т.д. до шостого, рідше сьомого порядку, утворюючи густу мережу корінців. В перші роки у сіянця коренева система розвинута сильніше, ніж надземна частина. Проте на практиці розмноження винограду проводять не насінням, а відрізками однорічних пагонів, які називаються живцями. Розмноження насінням проводять тільки при виведенні нових сортів способом гібридизації. При вегетативному розмноженні винограду здерев’янілими або зеленими живцями з перициклу коренеродної тканини стебла утворюються додаткові – адвентивні корені. На головних адвентивних коренях, так як і на стрижневих, утворюються корені різних порядків. Основна маса коренів, які відповідають за живлення, формуються на розгалуженнях третього і четвертого порядків. Така коренева система називається мичкуватою (Рис.2). Мичкувата коренева система слабша і менш довговічна, ніж стрижнева, проте вона цілком задовольняє вимоги практики. При правильній агротехніці кущі, які розвинулись з живців, забезпечують отримання врожаю